Росія у 2026 році дедалі активніше шукає способи розширити інструменти повітряного терору проти України. Серед таких ідей — повітряний пуск дронів і ракет типу «Герань-4» та «Герань-5» зі штурмовиків Су-25, повідомляє jerelo.com.ua з посиланням на defence-ua.com. Формально це виглядає як черговий «апгрейд» наявних засобів, але на практиці питання значно складніше й технічно, і тактично.
Історія з «Геранями» — це не про одну нову зброю, а про спробу змінити логіку масованих атак. Саме тому до неї варто придивлятися не поверхово, а в деталях.
Що відомо про «Герань-4» і «Герань-5»
За відкритими даними та оцінками української розвідки, у РФ паралельно розвивають два різні за концепцією засоби ураження:
- «Герань-5» — крилата ракета або ракета-дрон із заявленою збільшеною дальністю та можливістю повітряного старту
- «Герань-4» — реактивний дрон, на який росіяни експериментально інтегрують ракету класу «повітря–повітря» Р-60
Обидві системи об’єднує не стільки конструкція, скільки задум застосування — запуск із літаків фронтової авіації.
Ключовий носій у цьому сценарії — штурмовик Су-25, який у росіян залишається масовим і відносно «витратним» літаком.
Чи помістяться «Герані» під крилом Су-25
Тут починається найцікавіше — геометрія і фізика, а не гучні заяви.
Основні орієнтири виглядають так:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Розмах крил Су-25 | 14,36 м |
| Розмах крил «Герань-4» | ~3 м |
| Розмах крил «Герань-5» | 3,2–5,5 м (за різними оцінками) |
Навіть за максимального розмаху у 5,5 м «Герань-5» теоретично можна розмістити на крайніх точках підвіски (умовно 2-й та 10-й). Менші габарити «Герані-4» роблять її ще «зручнішою» з точки зору розміщення.
Але фізично влізти — не означає бути готовими до бойового застосування.
Інтеграція — головна проблема, а не підвіска
Підвісити новий боєприпас — це лише верхівка айсберга. Реальна інтеграція передбачає:
- адаптацію вузлів кріплення
- узгодження аеродинаміки
- підключення до бортових систем літака
- налаштування алгоритмів пуску
Це вже не «гаражний тюнінг», а повноцінна інженерна програма, яка потребує часу, ресурсів і випробувань.
Чи завершили росіяни цей цикл повністю — наразі невідомо. Наявність окремих зображень або заяв не дорівнює серійному застосуванню.
Які переваги може отримати РФ у разі успіху
Якщо припустити, що проєкт усе ж буде доведений до робочого стану, вигоди для ворога виглядатимуть так:
- Збільшення щільності залпу — додаткові 20–40 «Гераней» при залученні 10–20 літаків
- Гнучкість точки пуску — відсутність прив’язки до наземних майданчиків
- Зростання дальності — орієнтовно +100 км за рахунок повітряного старту
- Підвищення швидкості на початковій ділянці траєкторії
Фактично йдеться про спробу обійти обмеження наземної інфраструктури та навантажити українську ППО новими сценаріями атак.
Чи справді повітряний пуск дешевший
Окремо російська сторона просуває тезу про нижчу вартість повітряного запуску порівняно з наземним. Тут усе не так однозначно:
- політ Су-25 — це витрати пального, ресурсу двигунів і ризики втрати літака
- літак потребує прикриття або роботи в зоні ППО
- кожен виліт — це навантаження на аеродромну інфраструктуру
Тож економія можлива лише на папері або в дуже вузьких сценаріях застосування.
Ідея небезпечна, але не «чарівна»
Плани запускати «Герань-4» і «Герань-5» зі Су-25 — це спроба еволюційно посилити терористичні атаки, а не створити принципово нову зброю. Вони можуть ускладнити роботу ППО та розширити варіанти комбінованих ударів, але водночас несуть для РФ значні технічні та операційні ризики.
Головне — ця концепція не скасовує залежності ворога від авіації, а значить, зберігає вразливі місця, на яких і будується протидія.
Окремо варто нагадати, що раніше ми детально розбирали тему модифікації дронів у матеріалі про «Герань-2» з ПЗРК «Верба», де пояснюється, як працює ця схема та які рішення в ній використані