19 січня 2026 року Павло Єлізаров, відомий за позивним «Лазар», отримав нову роль у Повітряних силах ЗСУ: його призначили заступником командувача з напрямку «малої» протиповітряної оборони та перехоплення дронів. Це кадрове рішення з’явилося не “в тиші кабінетів”, а як частина більшого плану — оновлення логіки захисту неба на тлі постійної загрози безпілотників, повідомляє jerelo.com.ua.
Коли ворог робить ставку на масовість і дешевизну дронів, відповіддю стає системність, швидкість і технології. Саме під таку задачу і “підвели” людину, яка вже будувала результативні антидронові рішення на рівні бойового підрозділу.
Що відомо про призначення: посада, зона відповідальності, мета
Офіційно повідомляється, що міністр оборони Михайло Федоров підписав наказ про призначення Павла Єлізарова заступником командувача Повітряних сил ЗСУ. У фокусі — розвиток “малої ППО” та напрям перехоплення дронів, тобто інструменти, які працюють на коротких дистанціях і мають “закривати” масові атаки безпілотників.
У публічній комунікації звучить чітка рамка цілі: побудова “антидронового купола” — системи, яка не наздоганяє наслідки, а намагається знищувати загрозу ще на підльоті. Це важливий зсув акцентів: від реактивності до випередження.
«Завдання полягає у побудові антидронового куполу над Україною».
Хто такий Павло Єлізаров «Лазар»: короткий профіль без міфів
За даними з відкритих джерел, Єлізаров народився у Кишиневі у 1968 році, працював у бізнесі та державному секторі. У різні роки його згадують у контексті транспортно-інфраструктурних посад, а також медійного менеджменту.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році він долучився до оборони країни, а далі його траєкторія змістилась у напрям безпілотних систем і тактик. Окремо зазначається, що у 2025 році він здобув стратегічний рівень військової освіти (L-4) в Національному університеті оборони України.
Чому саме “антидронова” експертиза стала вирішальною
Сьогодні найбільш складне в обороні неба — не тільки збивати, а встигати: виявити, класифікувати, розподілити ціль між засобами ураження, не витрачаючи дорогі ресурси там, де достатньо дешевших. Саме тому в публічних заявах паралельно з новими кадрами звучить і нова “архітектура”: мобільні вогневі групи, дрони-перехоплювачі та інші засоби “малої” ППО.
Логіка проста: якщо загроза масова — протидія теж має бути масовою, але розумною. Для цього потрібні не лише окремі героїчні екіпажі, а стандарти, навчання, зв’язок, швидкі цикли прийняття рішень і зрозуміла відповідальність.
Lasar’s Group: що відомо про підрозділ, який став “візитівкою” Лазаря
В офіційній заяві Міноборони підкреслюється, що під керівництвом Єлізарова підрозділ Lasar’s Group став одним із найрезультативніших у Силах оборони, а також регулярно фігурує у рейтингах програми «Армія дронів.Бонус». Там же озвучені оцінки щодо обсягів ураженої техніки та результативності по бронетехніці.
Журналістські матеріали додають контекст: зокрема, Forbes Ukraine писав про десятки тисяч уражених цілей і підкреслював, що частина оцінок базувалася на внутрішніх звітах підрозділу з відеопідтвердженнями.
Щоб уникнути плутанини в цифрах, варто розділяти два рівні:
- офіційні оцінки, які цитуються у заявах (як елемент публічної комунікації);
- журналістські розслідування/профілі, що описують методи й масштабування підрозділу.
Що таке “мала ППО” і чому зараз навколо неї стільки уваги
Під “малою ППО” зазвичай мають на увазі короткодистанційний рівень захисту, який може прикривати міста, критичну інфраструктуру та маршрути логістики від дронів. Це не заміна великим системам ППО, а “нижній щабель” — той, що працює масово і щодня, особливо під час хвильових атак безпілотників.
У заявах керівництва держави підкреслюється потреба в новому підході: менше реагувати постфактум і більше перехоплювати на підльоті, використовуючи не лише класичні засоби, а й технологічні рішення.
Як може змінитися захист неба: 5 практичних наслідків призначення
- Масштабування “польових” практик на рівень країни. В офіційній логіці це головний сенс призначення: перенести досвід підрозділу на систему.
- Швидше рішення для критичної інфраструктури. Коли є відповідальний за “малий” контур, простіше узгоджувати пріоритети прикриття, навчання, зв’язок і реагування.
- Ставка на мобільність. Мобільні вогневі групи прямо названі як елемент “нового підходу”. Це означає гнучкіші схеми чергування та швидші переміщення.
- Розвиток перехоплювачів і антидронових технологій. У публічних заявах фігурує саме “дронове перехоплення” як окремий трек.
- Переупаковка оборони в “систему”, а не набір рішень. Тут важлива не одна технологія, а взаємодія: виявлення → розподіл цілей → ураження → аналіз → оновлення тактик.
Іншими словами: не “збивати більше”, а “працювати розумніше на всіх етапах”.
Коротка хронологія: цивільний досвід → бойовий підрозділ → керівна роль у Повітряних силах
| Період | Що відомо | Чому це важливо зараз |
|---|---|---|
| до 2022 | бізнес/держсектор/медіаменеджмент (за відкритими даними) | управління великими процесами і командами |
| 2022–2025 | служба, розвиток напрямів БпЛА, командування підрозділом | практичний “польовий” досвід протидії дронам |
| 19 січня 2026 | заступник командувача ПС ЗСУ з “малої ППО” та перехоплення дронів | спроба перенести успішні тактики на рівень держави |
Реакція та оцінки: що говорять у публічному просторі
Українські медіа фіксують переважно позитивні оцінки від частини військових і технічних експертів, які вважають, що “антидроновий” напрям потребує керівників із прикладним досвідом.
Разом із тим звучить і стриманий скепсис: частина аудиторії традиційно запитує про інституційність — чи вистачить повноважень, ресурсу і часу, аби перетворити успіх одного підрозділу на стабільну державну модель. Це нормальна дискусія для будь-яких реформ у війні, де помилки коштують дорого.
До речі, ми окремо розібрали, ким є Олександр Борняков і чому саме він очолив Мінцифри.