Понад 1 мільярд людей у світі живуть із психічними розладами, і серед них — кожна сьома молода людина, повідомляє jerelo.com.ua з посиланням на thelancet.com. Попри масштаб проблеми, реакція систем громадського здоров’я залишається слабкою: послуги недофінансовані, доступ до допомоги нерівномірний, а потреби дітей і підлітків часто опиняються поза політичним фокусом. Нові дані ВООЗ та дослідження глобального тягаря хвороб показують не просто зростання кількості випадків, а глибшу кризу, яка вже впливає на освіту, зайнятість і ризики передчасної смертності. Найбільше занепокоєння викликає ситуація серед підлітків, де депресивні та тривожні розлади демонструють різке зростання.
«Психічне здоров’я залишається однією з найбільш занедбаних сфер громадської охорони здоров’я та надання медичних послуг», — заявив генеральний директор ВООЗ доктор Тедрос.
Нові дані ВООЗ показали тривожне зростання
Звіт ВООЗ «Світове психічне здоров’я сьогодні», опублікований у вересні, описує ситуацію як тривожну: рівень поширеності психічних розладів зростає, прогалини в обслуговуванні залишаються значними, а потреби молоді системно недооцінюються. Глобальна поширеність розладів психічного здоров’я досягла 13,6%, що на 0,9% більше, ніж десять років тому. Окремо на погіршення ситуації вказує дослідження «Глобальний тягар хвороб, травм та факторів ризику» за 2023 рік, опубліковане 12 жовтня. У ньому йдеться про суттєве зростання тягаря психічних розладів у світі, насамперед через депресію та тривогу.
Найгостріше ця тенденція проявляється серед людей віком 15–19 років. Саме на цю вікову групу нині припадає пік депресії та тривожних розладів, що робить проблему не лише медичною, а й соціальною. З 2010 року тривожні розлади серед підлітків цього віку зросли майже на 70%, а депресія — приблизно на 30%. Такі темпи означають, що системи охорони здоров’я не просто не встигають реагувати, а дедалі більше відстають від реальних потреб молоді.
Економічна ціна кризи вже вимірюється трильйонами
Погіршення психічного здоров’я має прямі наслідки для суспільства. Воно підвищує ризик передчасної смертності, ускладнює навчання, знижує шанси на стабільну зайнятість і створює додатковий тиск на родини, школи та медичні системи. Економічні втрати також величезні: лише тривога та депресія, за оцінками, коштують світовій економіці понад 1 трильйон доларів щороку. Водночас державні інвестиції залишаються майже незмінними: на психічне здоров’я припадає лише 2,1% бюджетів охорони здоров’я у світі, і цей показник не змінився з 2017 року.
Атлас психічного здоров’я ВООЗ, також опублікований у вересні, показує, наскільки нерівною є відповідь країн на цю кризу. У новому оновленні взяли участь 144 країни, тоді як у 2020 році їх було 171, що вже свідчить про зниження глобальної залученості. Лише 117 країн повідомили, що мають політику або плани у сфері психічного здоров’я для населення загалом. Ще гірша ситуація з дітьми та підлітками: спеціальні стратегії для цієї групи мають лише 77 країн.
Доступ до допомоги залишається нерівним
Найбільші прогалини спостерігаються саме у сфері послуг для дітей та підлітків. Системи допомоги часто залишаються перевантаженими, недофінансованими й недостатньо розвиненими, а потреби молоді не отримують належного пріоритету. Особливо різким є розрив між країнами з низьким і високим рівнем доходу. Амбулаторні послуги на базі медичних закладів доступні лише в 30% країн із низьким рівнем доходу порівняно з 90% країн із високим рівнем доходу, а амбулаторні послуги в громаді — лише в 11% проти 78% відповідно.
Кризу поглиблює нестача спеціалізованих фахівців. У середньому у світі на 100 000 населення припадає 13,5 фахівця у сфері психічного здоров’я, але для дітей та підлітків цей показник різко падає. У країнах із високим рівнем доходу йдеться приблизно про 4,5 фахівця на 100 000 молодих людей, тоді як у країнах із низьким рівнем доходу — менш ніж про 0,05 на 100 000. Така різниця показує, що доступ до допомоги залежить не лише від потреби, а й від місця народження, рівня доходу країни та політичних рішень.
Урядам потрібна швидша і жорсткіша відповідь
Дані ВООЗ мають стати сигналом для урядів, які досі не виконують цілі, закладені в Комплексному плані дій щодо психічного здоров’я. Документ визначає, що країни мають не лише лікувати психічні розлади, а й сприяти психічному благополуччю, запобігати проблемам у групах ризику та забезпечувати загальне охоплення послугами. Проте більшість держав відстають від цих завдань, а політичні декларації не перетворюються на достатнє фінансування й реальні програми. Саме тому питання психічного здоров’я молоді дедалі частіше розглядається не як вузька медична тема, а як один із ключових викликів громадського здоров’я.
Окремий підхід до психічного здоров’я молоді запропонувала Комісія з питань психічного здоров’я молоді Lancet Psychiatry. Вона наголошує, що проблему не можна пояснювати лише клінічними факторами, адже на благополуччя молодих людей впливають також соціальні та політичні умови. У супровідному коментарі Хрушітаа Муралі та її колеги виступили за змістовну участь молоді в екосистемі психічного здоров’я. Ідея полягає в тому, що програми для підлітків і молодих людей мають створюватися не лише для них, а й разом із ними.
Подальший шлях потребує швидких і рішучих дій. Уряди мають збільшити фінансування, оновити політику у сфері психічного здоров’я та запускати спеціалізовані програми, адаптовані до потреб підлітків і молоді. Якщо лише близько половини країн мають окрему національну політику щодо психічного здоров’я дітей і підлітків, а витрати на цей напрям залишаються мізерними, говорити про повноцінну відповідь на кризу зарано. Психічне здоров’я молоді більше не може залишатися другорядною темою для систем охорони здоров’я — масштаби проблеми вже вимагають рішень на рівні державної політики.
У темі здоров’я трапляються й менш очевидні історії, зокрема ми розбиралися, чому зуби мудрості продають на OLX, скільки просять за один зуб і хто їх купує.