Польща повинна однією з перших прийти на допомогу країнам Балтії, якщо вони зазнають нападу. Таку позицію озвучив віцепрем’єр і міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш. Він прямо пов’язав можливий напад на Литву, Латвію чи Естонію із застосуванням статті 5 Північноатлантичного договору, повідомляє jerelo.com.ua.
Заява прозвучала на Економічному форумі в Карпачі на тлі дискусії про те, як Варшава мала б діяти у випадку російської агресії проти одного із сусідів Польщі. Як повідомляє Euronews, Косіняк-Камиш заявив, що запропонував би уряду та президенту Польщі домагатися застосування статті 5 і надання допомоги союзникові.
«На 100 відсотків польські військові долучаться до дій у разі нападу на іншу союзну країну», — заявив Косіняк-Камиш.
Але навколо статті 5 існує поширене спрощення: начебто після нападу на державу НАТО всі інші члени Альянсу автоматично мають оголосити війну нападнику. Насправді текст договору сформульований інакше.
Що саме сказав міністр оборони Польщі
Косіняк-Камиш говорив про сценарій нападу на одну з країн Балтії — Литву, Латвію або Естонію. За його словами, Польща в такій ситуації не повинна залишатися осторонь.
Міністр пояснив свою позицію не лише союзницькими зобов’язаннями, а й безпекою самої Польщі. Логіка Варшави проста: якщо Росія отримала б можливість військово контролювати більшу частину Балтійського регіону, стратегічне становище Польщі різко погіршилося б.
Тобто для Варшави оборона країн Балтії — це не абстрактна допомога далеким союзникам, а частина оборони власного східного флангу.
Заява Косіняка-Камиша також стала відповіддю на слова колишнього польського міністра оборони Маріуша Блащака. На запитання Radio ZET, чи повинні польські військові допомогти Естонії, Латвії або Литві у випадку російського нападу, Блащак відповів, що польські солдати передусім повинні захищати Польщу.
Що написано у статті 5 НАТО
Стаття 5 Північноатлантичного договору є основою системи колективної оборони НАТО. Її ключовий принцип: збройний напад на одного або кількох членів Альянсу розглядається як напад на всіх.
Офіційне пояснення НАТО можна прочитати на сайті Північноатлантичного альянсу.
Після такого нападу кожен союзник зобов’язаний надати допомогу атакованій державі. Проте договір залишає країнам певну свободу щодо того, якою саме буде ця допомога.
| Що передбачає стаття 5 | Що вона не означає |
|---|---|
| Напад на одного союзника розглядається як напад на всіх | Не існує автоматичного однакового сценарію для всіх держав |
| Кожен член НАТО зобов’язаний допомогти атакованій країні | У договорі не прописана конкретна кількість військових, яку має направити кожна країна |
| Допомога може включати застосування збройної сили | Текст договору не говорить, що кожен союзник автоматично має оголосити війну |
| Дії союзників координуються в рамках НАТО | Одна держава не може одноосібно визначити дії всього Альянсу |
Чи означає стаття 5 автоматичне вступлення у війну
Ні — принаймні не в тому сенсі, в якому це часто описують у соцмережах.
Текст договору говорить, що кожна держава надає допомогу і вживає таких заходів, які вона вважає необхідними. Серед цих заходів прямо допускається використання військової сили, але конкретна форма допомоги заздалегідь однаково для всіх не визначена.
Це може включати, залежно від ситуації:
- відправлення сухопутних військ;
- залучення авіації або систем протиповітряної оборони;
- посилення захисту кордонів і повітряного простору;
- розвідку та обмін даними;
- логістичне забезпечення;
- морські операції;
- інші військові або безпекові заходи.
Тому твердження «стаття 5 автоматично змушує всі країни НАТО одночасно оголосити війну» є неточним.
Водночас неправильним було б робити й протилежний висновок — що країна НАТО після нападу може просто проігнорувати союзника. Обов’язок надати допомогу є частиною договору.
Хто вирішує, коли застосовується стаття 5
Ще один важливий момент стосується самого вислову «Польща запустить статтю 5».
Юридично це складніше. Не існує окремої кнопки, яку уряд однієї країни може натиснути й автоматично перевести НАТО у стан війни.
За поясненням Альянсу, взаємне зобов’язання щодо допомоги виникає, коли союзник зазнав збройного нападу і звертається по колективну допомогу або погоджується на неї. Після такого нападу Північноатлантична рада може оперативно зібратися для оцінки ситуації та координації реакції союзників.
Саме тому слова польського міністра варто розуміти насамперед як політичну декларацію про те, яку позицію Варшава зайняла б усередині НАТО.
Стаття 4 і стаття 5 — не одне й те саме
У дискусіях про НАТО часто згадують також статтю 4. Вона має зовсім інший механізм.
| Стаття 4 | Стаття 5 |
|---|---|
| Передбачає консультації союзників | Стосується колективної оборони після збройного нападу |
| Може застосовуватися, коли безпека або територіальна цілісність країни перебуває під загрозою | Передбачає обов’язок союзників допомогти атакованій державі |
| Не означає автоматичного переходу до військової відповіді | Допускає застосування збройної сили |
Причому консультації за статтею 4 не є обов’язковою попередньою умовою для застосування механізму колективної оборони за статтею 5. На це окремо звертає увагу НАТО.
Чому Польща особливо зацікавлена в обороні Балтії
Міністр оборони Польщі заговорив про статтю 5 НАТО: що вона насправді зобов’язує робити. Скріншот: gov.pl
Для Польщі питання оборони Литви, Латвії та Естонії має ще й географічне значення.
Країни Балтії розташовані на північно-східному фланзі НАТО. Сухопутне сполучення Литви з Польщею проходить через район так званого Сувальського коридору — ділянки між Білоруссю та російською Калінінградською областю.
Сам Альянс називає цей район стратегічно важливим для зв’язку Естонії, Латвії та Литви з іншою територією НАТО.
Крім того, присутність польських військових у Балтійському регіоні — це не лише теоретичний сценарій.
Польща вже бере участь у союзницьких силах у Латвії. За даними Міністерства національної оборони Польщі, Варшава одночасно є країною, на території якої розміщені сили НАТО, і державою, яка сама направляє військових до союзницьких підрозділів на східному фланзі.
У Латвії польські військові служать у складі багатонаціональних сил НАТО. У червні 2026 року президент Польщі також видав рішення про продовження використання польського військового контингенту в Латвії, Естонії та Литві.
Чи застосовували статтю 5 раніше
За всю історію НАТО стаття 5 застосовувалася лише один раз — після терористичних атак 11 вересня 2001 року у Сполучених Штатах.
І цей випадок добре показує, як працює механізм: союзники не виконували одну й ту саму дію, а погодили різні заходи допомоги та підтримки відповідно до ситуації.
Тому стаття 5 — це передусім гарантія колективної реакції, а не готовий сценарій війни, де дії кожної держави прописані одним реченням договору.
Що фактично означає заява Косіняка-Камиша
У заяві польського міністра є два різні рівні.
- Політичний: Варшава демонструє, що в разі нападу на країну Балтії не планує дистанціюватися від союзницької допомоги.
- Військовий: Косіняк-Камиш прямо допускає участь польських військових у діях на захист іншої держави НАТО.
При цьому конкретні завдання польських підрозділів у реальній кризовій ситуації залежали б від характеру нападу, рішень польської влади, консультацій усередині Альянсу та військового командування НАТО.
Тому головний зміст статті 5 не в тому, що всі союзники повинні діяти абсолютно однаково. Її сила в іншому: нападник має виходити з того, що атака на одну країну створює конфлікт не лише з нею, а з усім Альянсом.
У контексті безпеки регіону варто також прочитати, що Дональд Туск заявив про ситуацію на кордоні з Україною