10:00, 16.09.2025 19 хв.
В умовах повномасштабної війни все менше студентів щороку вступають до вузів. Падає і прохідний бал, і кількість охочих на одне місце. Зокрема на технічних спеціальностях, які особливо важливі для економіки та обороноздатності держави.
З початком повномасштабної війни у 2022 році перед Україною постала величезна кількість викликів. Економіка змушена була перейти на військові рейки, коли забезпечення потреб армії стало першочерговим завданням. Тоді як інші важливі галузі, на кшталт освіти чи охорони здоров’я, недоотримують фінансування.
Для обох сфер брак достатньої уваги і грошей може мати катастрофічні наслідки як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі. Проблеми в освіті наразі особливо яскраво проявляються у нестачі випускників технічних спеціальностей, які конче потрібні для тієї ж оборонної галузі.
Охочих навчатися бракує
За час повномасштабної війни до українських вузів з кожним роком вступає дедалі менше абітурієнтів. Стосується це зокрема і технічних спеціальностей. Відносно стабільним попитом користуються тільки комп’ютерні науки, де готують майбутніх програмістів.
Цей тренд підтверджує проректорка Державного університету “Київський авіаційний інститут” (КАІ) зі вступу та дистанційного навчання Радміла Сегол.
“Це всеукраїнський тренд, окрім західних регіонів. На технічні спеціальності в Україні бали традиційно низькі – місць багато, людей, охочих стати інженерами – не дуже, тому і конкурс відносно невисокий”, – каже вона у коментарі УНІАН.
Щоправда, серед технічних є і досить популярні у КАІ спеціальності, продовжує проректорка – це авіаційні науки та вся галузь інформаційних технологій. Проте загальнонацінальний тренд набуває песимістичного забарвлення.
Із такими висновками погоджується декан факультету комп’ютерних наук та технологій ДУ КАІ Андрій Фесенко.
“Кількість вступників щороку в кожному із вузів дещо зменшується. І відповідно технічні спеціальності дуже страждають від цього, бо це зазвичай хлопці. І дуже велика кількість виїхала в минулому році, в цьому році”, – каже Фесенко в розмові з УНІАН.
Викладач, член відбіркової комісії Факультету комп’ютерних наук та кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олег Супрун наводить нам конкретні цифри по статистиці вступників. Кількість заяв на бюджет по спеціальності “Інженерія програмного забезпечення” (найближчої на факультеті до “програмістів” в класичному розумінні) з 2021 до 2025 змінювалася наступним чином:
- 2021 рік – 808 заяв;
- 2022 рік – 613 заяв;
- 2023 рік – 255 заяв;
- 2024 рік – 277 заяв;
- 2025 рік – 208 заяв.
Тобто до повномасштабної війни охочих навчатися на класичного програміста на факультеті кібернетики було майже вчетверо більше, ніж цьогоріч. У 2022-му році – втричі.
І це – найпрестижніший український вуз КНУ імені Шевченка. Статистика ж інших навчальних закладів по технічних спеціальностях загалом, як-от умовний інженер, значно гірша. Окрім, хіба що, львівських, які для батьків абітурієнтів вже кілька років є більш пріоритетними з безпекових міркувань.
Втім, заступник декана з наукової та міжнародної роботи на факультеті кібернетики у КНУ Шевченка Дмитро Затула вказує, що попри меншу кількість заяв, програмісти – це досі затребувана галузь, і охочі вступити на інформаційні спеціальності завжди є. На відміну від багатьох інших факультетів навіть в межах усього університету.
“Контингент вступників загалом по Україні, як на мене, скоротився на якийсь відсоток, досить значний. Ми розуміємо, що є такі фактори, як систематичний виїзд за кордон школярів останніх двох класів. Батьки хвилюються за безпеку своїх дітей, це зрозуміло”, – констатує Затула в розмові з УНІАН.
Загалом кількість вступників зменшилася по всій Україні, за винятком західних регіонів. Наприклад, у Львові з набором все гаразд, каже нам відповідальний секретар приймальної комісії Національного університету “Львівська Політехніка” Роман Шуляр.
“Кількість вступників цього року зросла на понад тисячу осіб. Якщо минулого року 17 тисяч вступників подали заяви, то цього року ця цифра перевищила 18 тисяч”, – повідомляє він УНІАН.
Але і в цьому вузі інженерні спеціальності користуються меншим попитом у порівнянні з такими IT-спеціальностями, як програмування та комп’ютерні технології.
“Інженерні, технічні спеціальності, важливі для відбудови України – будівництво, енергетика, механічна інженерія, механіка, автоматизація, транспортні технології і так далі. Вони не користуються великою популярністю. Але мається на увазі, що кількість заяв на ці спеціальності у нас суттєво не зростає”, – пояснює Шуляр львівські реалії.
Щорічні інновації від Міносвіти додають головного болю
Міністерство освіти України ледь не кожного року вносить певні зміни в навчання як школярів, так і студентів.
Два роки тому, наприклад, було прийнято рішення вивести всіх першокурсників на очну форму навчання. До цього університети 3,5 роки фактично працювали офлайн – ще від початку пандемії коронавірусу в березні 2020 року. Зважаючи на об’єктивно недостатню кількість укриттів, деякі вузи сприйняли новий наказ досить болісно.
Не обійшлося без нововведень і в цьому році, хоч і не таких радикальних.
“Якщо дивитись на вступну кампанію у розрізі останніх десяти років, то цьогоріч змін було менше, ніж ми очікували. Найбільші зміни – це 2016 рік, 2020-й та, звісно, 2022-й”, – уточнює проректорка КАІ Радміла Сегол.
У 2025 році вагомих інновацій було дві. Перша – зміна умов складання національного мультипредметного тесту (НМТ), за результатами якого абітурієнтів зараховують до вузів. Зі слів вступників, завдання в цьому році були складнішими.
“Старі завдання в них є на руках, вони їх бачать. І були дещо інші умови написання НМТ, нова система виставлення балів. І знову ж таки, якраз на період написання НМТ дуже часто припадали тривоги, дуже часто доводилося спускатися в укриття. І це ще одна причина того, що впав загальний прохідний бал”, – пояснює УНІАН член відбіркової комісії КНУ імені Шевченка Супрун.
Друга зміна – введення системи пріоритетів на контракт, причому це нововведення було запроваджене ледь не в останній момент.
Так, в минулому році абітурієнт міг обрати п’ять бюджетних місць серед бажаних спеціальностей – він проставляв їх за рейтингом від одного до п’яти. І 15 контрактних місць без рейтингу, в довільному порядку.
“В цьому ж році спочатку казали, що можна ставити пріоритети на контракт, можна не ставити. І безпосередньо перед подачею заявок, може за тиждень-два, ввели зміну, що тепер всі заявки мають бути із пріоритетом – і бюджет, і контракт”, – розказує далі Супрун.
Викладач факультету кібернетики зазначає, що в цілому введення пріоритетів на контракт є позитивною зміною. Але є питання до таймінгу запровадження цієї норми і відсутності достатньої комунікації з боку Міносвіти. Плюс система все ще недосконала і подекуди її доводилося доналаштовувати вручну.
“На жаль, чіткої інформації дуже часто не було, і мені одразу довелося звертатися до консультантів від міністерства, щоб явно визначити певні моменти”, – констатує наш співрозмовник.
Якщо питання виникли навіть в членів відбіркових комісій, то багато абітурієнтів тим паче не розуміли, як правильно розставляти пріоритети.
“Була абітурієнтка, яка помилково поставила перший пріоритет – контракт, другий – бюджет. Вона прийшла на контракт з високим балом. І все, вона автоматично втрачає своє право на навчання на бюджеті, як би це не було парадоксально”, – наводить приклад роботи нової системи Супрун.
Декан факультету комп’ютерних наук та технологій КАІ Андрій Фесенко підтверджує, що з цими викликами стикалися охочі вступити і на його напрямок.
“Як відбувається розподіл пріоритетів в цьому навчальному році – звичайно, у вступників це викликало також масу запитань”, – каже він у коментарі УНІАН.
Брак студентів загрожує майбутньому викладачів – аж до мобілізації
Зменшення кількості студентів у вузах напряму впливає на число залучених для їхнього навчання викладачів. Кількість викладачів залежить від навантаження – кількості робочих годин у групах.
“Грубо кажучи, якщо планувалося набрати три групи, але набрали тільки дві, то частину викладачів потрібно якось прибирати або зменшити їм навантаження. Навантаження менше – це, відповідно, зменшення заробітної плати”, – пояснює Супрун.
На питання, чи доведеться урізати години деяким викладачам, і чи є загроза звільнень, декан факультету комп’ютерних наук КАІ Фесенко відповідає ствердно.
“Кількість годин напряму залежить від кількості студентів, які вступили на ту чи іншу спеціальність. І, відповідно, більшість вузів вимушена працевлаштовувати своїх науково-педагогічних працівників на якусь частину ставки. Хтось, звичайно, звільняється”, – коментує Фесенко.
Відповідно, через брак студентів викладач може втратити місце роботи, а разом з ним – і право на відстрочку, якщо мова про військовозобов’язаних. Хоча більше звільнення загрожують тим, хто працює на півставки, або у вузах нижчої категорії.
“Якщо брати великі університети, там у 90% є основний штат і є штат сумісників, які працюють на основному місці роботи в іншому місці. Якщо постає вибір, що потрібно зменшити навантаження, потрібно когось прибрати – в першу чергу, прибирають саме сумісників. Але в нього залишається його основне місце роботи, яке й дає йому відстрочку”, – продовжує Супрун.
Загалом викладач має працювати щонайменше на три чверті ставки і мати при цьому науковий ступінь, аби мати відстрочку, пояснює нам заступник декана у КНУ імені Шевченка Затула. Причому за основним місцем роботи. Тобто він не може, скажімо, працювати на півставки в одному місці, і ще на чверть – в іншому. В цьому випадку правило додавання не спрацьовує.
Як вчитимуть студентів в новому навчальному році
Як ми вже згадували, у 2023 році університети вперше за 3,5 роки вивели студентів на очну форму навчання, але не всіх. В цьому навчальному році вузи будуть і далі намагатися мінімізувати дистанційне навчання, в залежності від кількості укриттів. В пріоритеті для офлайн-занять – вступники.
Заступник декана Затула чесно зізнається, що на факультеті кібернетики у КНУ наразі є проблема з укриттям. Воно недостатньо містке для того, щоб одночасно навчати всіх студентів очно. Тому буде діяти змішаний формат. Головне – щоб студенти були фізично присутні на практичних заняттях.
“Лекційні заняття відбуваються онлайн, щоб зменшити основне навантаження, бо це найбільша кількість здобувачів одночасно, які повинні бути на факультеті. А от практичні заняття ми намагаємось, щоб в більшості були в аудиторіях”, – розповідає він УНІАН.
Протягом семестру частину студентів виведуть на очну форму, іншу – навпаки, повернуть в онлайн. Перший і другий курс матимуть преференції.
“У них, в першу чергу, практичні очно. Тож вони у нас, що минулого навчального року, що цього навчального року, буквально по місяцю на семестр переходять в онлайн, а так вони на факультеті три дні на тиждень відпрацьовують”, – пояснює Затула.
А от у Київському авіаційному інституті навчання для всіх студентів буде проходити виключно в аудиторіях. Крім вихідних.
“Наказом президента (аналог посаді ректора в КАІ, – УНІАН), у нас всі курси навчаються в офлайн режимі з понеділка по п’ятницю. В суботу – в онлайн режимі”, – каже декан факультету комп’ютерних наук та технологій Фесенко.
Чи буде Україна забезпечена висококваліфікованими спеціалістами в майбутньому
Отже, кількість студентів щороку зменшується, що може змусити шукати собі кращої долі деінде і викладачів. Але ті випускники і педагоги, хто залишиться – наскільки їхніх сил буде достатньо, аби протистояти сусідній росії на технологічному рівні та відбудовувати країну в подальшому? Ось головне питання в умовах війни.
Декан Фесенко зазначає, що по його факультету комп’ютерних наук та технологій найбільш популярною спеціальністю стала кібербезпека та захист інформації.
“Але ми прекрасно розуміємо, що економіка і держава загалом зараз потребує саме інженерів з галузей електроніки, телекомунікацій”, – зізнається наш співрозмовник.
Фесенко підкреслює, що зараз економіка України має працювати повністю на військово-оборонний комплекс, тому всі інші сфери відчувають брак фінансування. Тож Міносвіти робить, що може, з доступними йому ресурсами.
“По тому розподілу, як отримувались бюджетні місця (вузами, – УНІАН), дійсно видно, що технічні спеціальності отримали великий карт-бланш по фінансуванню. Але тільки, на жаль, ці технічні спеціальності зараз є непопулярними серед вступників”, – каже нам декан ФКНТ.
Дещо іншої думки – завідувач кафедри моделювання складних систем на факультеті кібернетики Дмитро Черній. За його словами, саме на Міносвіти частково лежить основна відповідальність за згасання (штучне “заниження актуальності”) окремих наукових спеціальностей в Україні.
“У цю вступну кампанію на нашому факультеті вартість контракту на магістратуру на системний аналіз складає 48 тисяч на рік. На прикладну математику – 79 тисяч. Тобто різниця майже в два рази. Виникає питання: може, це зроблено для того, щоб відлякати абітурієнтів від прикладної математики?” – каже УНІАН Черній.
За словами Чернія, саме за ініціативою чиновників з Міносвіти була спрощена система класифікації фахових спеціальностей, за якою усі галузі механіки “загнали” в прикладну математику. Це пояснювалося “гармонізацією з західною системою класифікаторів”. І суттєво вплинуло на формування навчальних програм у вишах.
“На сьогодні рішенням МОН вже саму прикладну математику переводять у підрозділ інформатики, що призводить до зникнення основних теоретичних розділів механіки із переліку спеціальностей з підготовки фахівців. А знання з цих розділів необхідні для створення відповідних систем озброєнь”, – ділиться завкафедри.
Черній впевнено каже про такі речі, тому що сам раніше працював над розробками в оборонній галузі, зокрема над спеціалізованими гідроакустичними системами.
“Необхідні умови для перемоги України – щоб наші системи озброєння мали якісну перевагу. Ці системи мають базуватися на інноваційній складовій. А для цього треба, щоб була достатня кількість фахівців з фундаментальними знаннями з прикладної математики та механіки. Тому, якщо держава має намір боронити себе, вона має забезпечити підвищений попит на цих фахівців”, – резюмує наш співрозмовник.
Менша кількість студентів сьогодні означає дефіцит фахівців завтра, підкреслює ректор профільного технічного університету “Метінвест Політехніка” Олександр Поважний. За його словами, для економіки це серйозний виклик, особливо для виробничих галузей, які формують основу української промисловості.
Із цим погоджується спікер від “Львівської Політехніки” Роман Шуляр. В цьому вузі яскравим прикладом слугує цифра поданих заяв на магістратуру.
“На більшість технічних спеціальностей на бакалаврат ми відчуваємо навіть приплив вступників, особливо цього року. А от від навчання на магістратурі дедалі більше вступників відмовляються. І власне це спеціальності інженерні, спеціальності технічні. Хоча багато хто може успішно працювати і з дипломом бакалавра. Адже бакалавр в більшості випадків на багатьох позиціях може виконувати свою роль – не обов’язково мати магістерську освіту”, – уточнює Шуляр.
Втім, і він не виключає можливості браку робочої сили на деяких затребуваних спеціальностях в Україні.
Чи є в України шанс втримати своїх кращих випускників
Тож є ймовірність, на жаль, що країна за деякий час стикнеться з браком конче необхідних спеціалістів. Відповідаючи на питання, коли держава загалом може відчути наслідки сьогоднішнього недофінансування сектору освіти, декан факультету комп’ютерних наук і технологій КАІ Фесенко називає термін в два роки.
“Не секрет, що вступники починають працювати вже на старших курсах. Тобто на третьому, четвертому курсі. Ми, відповідно, зможемо це відчути через два роки”, – ділиться з нами декан.
Саме наукова складова дозволяє розвиватися інноваційний складовій, нагадує завідувач кафедри моделювання складних систем на факультеті кібернетики КНУ Дмитро Черній. Не буде наукової складової – не буде інноваційної. Тож освіта має бути одним з пріоритетів для держави. Складність навчання фахівців у вузах повинна компенсуватися пільгами вступникам та підвищеними стипендіями, каже науковець.
“Гроші та конкурентні переваги в озброєнні і технічних засобах приносить саме інноваційна складова. В Україні важливо вибудувати працюючу систему “Наука-Освіта-Інновації”, яка забезпечуватиме кар’єрну та комерційну успішність висококваліфікованих фахівців саме в Україні. Інакше люди будуть виїжджати, і вони будуть чудово та ефективно працювати в Google, в Amazon, в Facebook, але не на нашу державу”, – констатує Черній.
Якщо зараз не інвестувати в підготовку технічних кадрів, завтра Україна ризикує втратити і економічну стійкість, і оборонний потенціал, впевнений ректор “Метінвест Політехніки” Олександр Поважний.
“Інженери є фактично другою лінією оборони країни. Вони створюють технології, обладнання, матеріали та виробничі рішення, без яких неможлива сучасна армія й відбудова інфраструктури”, – вважає Поважний.
Фесенко додає, що майбутню інтелектуальну еліту можна втримати в Україні, але все знову упирається передусім в гроші. Тобто за допомогою грантів, спеціальних стипендій і подібних речей.
“Тільки про це ми можемо говорити. Бо, скажімо так, інших важелів я не бачу. Ми не переконаємо когось зараз. Ми просто маємо таким студентам дати додаткову мотивацію залишитись в Україні”, – наголошує декан факультету комп’ютерних наук і технологій КАІ.
…На жаль, можемо констатувати, що система вищої освіти в Україні перебуває якщо не в кризі, то у передкризовому стані. І школярі – майбутні студенти, і навіть подекуди випускники активно виїжджають за кордон. А це, без перебільшення, майбутнє України.
Навіть найкращі ініціативи Міносвіти губляться на тлі зіпсованої комунікації та непрорахованого таймінгу прийняття рішень. Але, об’єктивно кажучи, міністерство лише частково може вплинути на ситуацію. Бо складнощі у галузі вищої освіти в Україні сьогодні є елементом більш комплексної, екзистенційної проблеми.
Створюється свого роду замкнене коло. Для того, щоб діти йшли вчитись на інженерів та архітекторів, вони повинні бачити перспективи і відчувати стабільність. А для того, щоб це стало можливим, ці фахівці потрібні вже зараз.
Вирішити ж цю проблему можливо лише спільними зусиллями та продуманими кроками політиків, великого і середнього бізнесу, які створюватимуть мотивацію для майбутніх фахівців залишатись в Україні. Щоб ті хотіли навчатись і працювати саме вдома, а не шукати кращого майбутнього деінде по світу.