22:37, 17.07.2025 19 хв.
Україна отримала нового прем’єр-міністра – ексміністерку економіки Юлію Свириденко. Їй у спадок дісталася на диво витривала, але знекровлена економіка та цілий вузол нерозв’язаних проблем. Які очікування від нового Кабміну, і з чого варто почати, – з’ясовував УНІАН.
Україна отримала нового прем’єр-міністра – нею стала ексміністерка економіки Юлія Свириденко. У спадок новій очільниці Кабміну дісталася на диво витривала, але знекровлена економіка та цілий вузол невідкладних проблем – від нестачі бюджету до провалених реформ. Які очікування від нового уряду і з чого має почати прем’єрка – з’ясовував УНІАН.
17 липня Верховна Рада призначила Юлію Свириденко новим прем’єр-міністром України та затвердила оновлений склад її Кабінету міністрів. Таким чином, вона змістила на посаді Дениса Шмигаля, який займав прем’єрське крісло з 2020 року.
Свириденко далеко не новачок в уряді. Вже кілька років вона фігурувала у переліку претендентів на головне крісло у Будинку уряду. Ба більше, вона мала всі шанси змінити Дениса Шмигаля ще минулого року, проте не склалося. За однією з версій, тоді кандидатуру Юлії Анатоліївни “зарубили” США.
Персональний склад нового Кабміну зазнав деяких змін, проте значна частина команди експрем’єра все ж зуміла зберегти посади в оновленому складі.
Так, Денис Шмигаль стане міністром оборони та увійде в історію як перший очільник уряду, який по завершенню свого керівництва піде працювати звичайним міністром. Президент України Володимир Зеленський висловив сподівання, що “його досвід буде корисним на новій позиції”. У кріслі очільника оборонного відомства колишній прем’єр замінить міністра оборони Рустема Умерова, з посадою для якого, за чутками, мають визначитися 18 липня.
В оборонне відомство увіллється Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості, що залишить без крісла його нинішнього керівника Германа Сметаніна. Широкій громадськості відомство запам’ятається, перш за все, скандалом з постачанням бракованих мін. У новій урядовій конфігурації йому місця не знайшлося.
Зміни чекають і на економічний блок уряду. При чому не лише кадрові, а й структурні. Міністерство економіки укрупнюється, перетворюючись на своєрідне Мінресусів. До його складу увіллється Міністерство аграрної політики та Міністерство екології. Очолити це суперміністерство має колишній заступник Юлії Свириденко, а до того – керівник ДП “Прозоро Продажі” Олексій Соболєв.
Це вже не перша реорганізація відомств економічного блоку. Міністерство аграрної політики у 2019 році приєднали до Мінекономіки, а, рівно за рік – відновили його роботу. Тепер ми спостерігаємо повторення історії.
Очільниця ліквідованого міністерства екології Світлана Гринчук прийшла на заміну своєму колишньому шефу – Герману Галущенко (до міністерської посади вона була його заступницею). А той, у свою чергу, пішов на посаду міністра юстиції. Його попередниця Ольга Стефанішина стане послом України у США. Кримінальні провадження та скандали, хоча й “вибили” її з міністерського крісла, проте не стали на заваді подальшій кар’єрі.
Урядовим керівником євроінтеграційного напрямку тепер буде колишній торговий представник України в ЄС Тарас Качка, який має великий досвід на цій кухні.
Що ж стосується колишнього аграрного міністра, фігуранта розслідування НАБУ про можливе незаконне збагачення, Віталія Коваля – ходили чутки, що йому запропонували повернутися на колишню роботу до Фонду державного майна. За час його відсутностіце відомство так і не отримало повноцінного керівника. Проте, за останніми данними, Коваль від цієї роботи відмовився.
Зміна керманича спіткала і міністерство соціальної політики. Оксану Жолнович замінив на посаді ексзаступник міністра фінансів Денис Улютін, який встиг стати відомим своєю заявою про невідворотне відкриття банківської таємниці в Україні. А очолюване ним відомство трансформується у Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України.
З посади міністра культури та стратегічних комунікацій прогнозовано йде Микола Точицький, а саме відомство стане просто міністерством культури. У владних коридорах давно ходили чутки, що сам міністр волів би повернутися на дипломатичну роботу, та й скандальні історії з виїздами військовозобов’язаних чоловіків в один кінець за листами Мінкульту не додавали йому політичних балів. Його неофіційно сватають на посаду посла України у Франції.
Проте, незважаючи на звільнення, Точицький поки продовжить виконувати обов’язки міністра, бо з призначенням його наступника поки не склалося, адже, за чутками, усі претенденти відмовилися.
Якою ж буде доля напрямку стратегічних комунікацій та інформаційної політики, який раніше був у складі Мінкульту, поки невідомо.
Решта міністрів зберегли портфелі. Був близьким до звільнення міністр освіти Оксен Лісовий. Дисертаційний скандал (у кандидатській дисертації міністра було виявлено плагіат, і після перевірки він відмовився від наукового ступеня), конфлікти з депутатами монобільшості, а також вкрай непопулярні закриття малокомплектних шкіл та зростання вартості навчання у вишах, здавалося б, мали поставити хрест на його міністерській кар’єрі. Але, схоже, не цього разу.
Чим же викликані ці зміни та чому ж саме цього року відбулася заміна прем’єра та деяких міністрів? Та чого очікувати від нового уряду під керівництвом Свириденко – чи будуть реалізовані радикальні економічні реформи, що дадуть поштовх економічному відновленню, чи Кабмін, скоріше, продовжить політику попереднього очільника? УНІАН поспілкувався з економічними експертами та політологами у пошуках відповідей на ці питання.
Нове дихання реформ
Політолог Ігор Рейтерович у коментарі УНІАН зазначає, що перестановки у головному кабінеті Будинку уряду свідчать не просто про кадрову ротацію, а про завершення затяжної та малопублічної боротьби між групами впливу в оточенні президента. Зміни у складі уряду свідчать, що одна з груп взяла гору, що відкриває новий етап у внутрішній політиці.
“Одна група перемогла. І, оскільки вони мають доступ до президента, то можуть просунути свою кандидатуру. І вони цим скористалися. І цією кандидатурою є Свириденко”, – зазначає експерт.
Політолог додає, що, замінивши багаторічного прем’єр-міністра, на Банковій розраховують подати сигнал європейським партнерам про готовність “оживити реформи”. Водночас варто очікувати, що економічний курс держави суттєво не зміниться, бо перестановки були точковими: значна частина міністрів або зберегла крісла, або їм на заміну прийшли попередні заступники.
“Формально, це новий Кабмін, хоча 70% міністрів залишиться”, – додає він.
Це ж стосується і Шмигаля, який, попри звільнення з посади прем’єра, залишився в Кабміні у новій ролі – міністра оборони. На думку Рейтеровича, це пояснюється короткою лавкою запасних у влади, а також бажанням не віддавати уряд остаточно лише одній групі впливу.
“Потрібно було поставити людину, яка не буде багато часу витрачати, аби увійти в стан справ, і буде максимально лояльною до влади. Шмигаль під це підходить”, – підсумовує він.
Із висновками Рейтеровича погоджується і політолог Петро Олещук, який пов’язує заміну уряду з більш сприятливою зовнішньою та внутрішньополітичною кон’юнктурою. Експерт нагадує, що розмови про можливе призначення Юлії Свириденко на посаду прем’єра велися вже кілька років, але тільки зараз вони принесли реальний результат.
“Потеплішали відносини з адміністрацією Трампа, вдалося начебто заручитися підтримкою європейських та американських партнерів, і зараз є оптимальний момент, коли можна провести відповідні ротації. Я думаю, що спрацював комплекс внутрішньо та зовнішньополітичних факторів”, – зазначив він.
Внутрішньополітичними факторами змін Олещук також називає черговий раунд внутрішньополітичної боротьби між групами впливу у владі.
“Але я не думаю, що боротьба завершилася. Просто ніхто, мабуть, за нинішніх умов не хоче цю боротьбу педалювати. Зовнішньополітична кон’юнктура не сприяє з’ясуванню стосунків”, – зазначив він.
Сама Свириденко, отримавши посаду, зазначила, що головним її пріоритетом на найближчі шість місяців стане “якісне забезпечення армії, збільшення власного виробництва зброї та підвищення технологічності війська”.
“Наш уряд бере курс на самодостатність: військову, економічну та соціальну”, – написала вона у соцмережі Facebook.
Згадала вона й про дерегуляцію, зупинку несанкціонованого тиску на бізнес (який став одним з проблемних питань попереднього складу Кабміну), пришвидшення великої приватизації і впровадження подальших механізмів підтримки населення.
“Ми вже почали роботу над оптимізацією державного апарату та беремо курс на повний аудит видатків з метою їхнього скорочення”, – додала новообрана прем’єрка.
Якими будуть результати – побачимо з плином часу. Втім, на думку опитаних УНІАН експертів, курс, який провадитиме Свириденко на новій посаді, навряд чи зазначає кардинальних змін. Більшість аналітиків сходяться на думці, що її політика багато в чому продовжуватиме лінію попередника, зберігаючи спадкоємність рішень та управлінських підходів.
Епоха Шмигаля: між вогнем і попелом
“Ці п’ять років були найскладнішими в нашій сучасній історії. Ми вистояли, пройшли крізь шторми найтяжчих криз, адаптуватися та заклали фундамент для майбутнього зростання”, – такими словами експрем’єр Шмигаль розпочав доповідь про результати своєї роботи на чолі Кабміну.
Дійсно, його каденція припала на час пандемії коронавірусу та повномасштабної війни. Попри ряд скандалів та відвертих провалів, уряду вдалося втримати українську економіку на плаву у надскладних обставинах, і це стало його найголовнішим та найвагомішим досягненням.
Серед перемог свого Кабінету Шмигаль перераховує: створення сучасної оборонної індустрії, виконання соціальних зобов’язань держави перед громадянами, започаткування нових програм підтримки населення, збереження макрофінансової стабільності.
“Ми змушуємо росію платити: заморожені активи агресора вже працюють на Україну, а механізм їх повної конфіскації – це завдання на найближче майбутнє”, – додає експрем’єр.
Крім того, він нагадує про те, що українська енергетична інфраструктура, попри виклики, витримала безпрецедентну кількість ракетно-дронових ворожих ударів, Україна виконала понад 80% зобов’язань за Угодою про асоціацію з ЄС та значно просунулася на своєму шляху до членства, а також стала цифровою державою.
Втім, у цій бочці меду не обійшлося і без кількох гірких ложок дьогтю. Серед яких і корупційні скандали на закупівлях для армії, і штучно створена паливна криза, і недолуга тарифна політика (коли вартість комунальних послуг для населення, з одного боку, обіцяли “заморозити” до кінця війни, але, як потім виявилося, під заборону підвищення тарифів не потрапили найбільші олігархічні структури), і скандали довкола неефективного фізичного захисту енергетичних об’єктів та побудови нових енергоблоків Хмельницької АЕС, і популістичний підхід до запровадження соціальних програм (на кшталт Нацкешбеку та “Зимової тисячі”), і провали у проведенні митої реформи та призначенні незалежного керманича Бюро економічної безпеки…
А що думають на цей рахунок експерти, та як підводять підсумок попередніх п’яти років?
На прохання УНІАН, головний консультант центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус розповів, якими, на його думку, були ТОП-3 досягнення та ТОП-3 провали попереднього уряду.
Перш за все, у “плюс” він зараховує те, що, завдяки допомозі міжнародних партнерів, Кабміну на чолі зі Шмигалем вдалося утримати економіку від негативних явищ: “Очікували, що буде криза в економіці, але її і близько не було”, – констатує фахівець.
Іншим позитивним досягненням він називає євроінтеграційний прогрес.
“Якщо ми згадаємо нашу початкову точку щодо можливого приєднання до ЄС на початку лютого 2022 року, і порівняємо з тим, де ми зараз, то, як на мене, прогрес суттєвий. Особливо в тих умовах, в яких ми є, я вважаю, що це великий успіх цієї команди”, – додає експерт.
І замикає ТОП-3 “перемог” за версією Івана Уса те, що уряд Шмигаля доволі довго відтягував підвищення податків для населення та бізнесу, попри те, що це було вимогою наших західних партнерів.
“Податки в Україні, хоч і підвищили, але підвищили не так давно. Уряд зміг домовлятися з партнерами. Бо без домовленостей було б важко аби досягти успіху в цьому плані”, – зазначає він.
Серед мінусів експерт називає скандали, фігурантами яких були представники уряду, а також приватизацію, яка під час повномасштабного вторгнення не була вигідною для держави.
“Я розумію, що уряду потрібні гроші, але, варто розуміти, що все, що приватизовувалося під час війни, принесло б більше грошей, якби це притримати та продати по її завершенню. Тому я б утримався від приватизації в період, коли ціни нижчі, ніж можуть бути”, – зауважив експерт.
Також до провалів уряду Іван Ус зараховує недостатню ефективність мобілізаційних процесів та роботи ТЦК.
У свою чергу, координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетьман загалом оцінює роботу уряду Дениса Шмигаля на “четвірку”, але звертає увагу на шкідливі ініціативи, які нав’язувалися Кабміну “ззовні”.
“Зважаючи на суворі умови, уряд працював доволі непогано та витягував економіку. Більшість рішень уряду були розумні, за виключенням окремих популістичних рішень, які йому нав’язували ззовні на кшталт “Зимової тисячі” – чистий популізм, на кшталт Нацкешбеку – дуже неякісної та дискримінаційної програми”, – зауважує експерт у розмові з УНІАН.
Схожої думки стосовно одіозного кешбеку дотримується і старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський, за словами якого економічний ефект від цієї програми був мізерним.
“А от шкоду він завдав велику. По-перше, це гроші під час війни на потреби, які не пов’язані з обороною та не пов’язані з підтримкою тих, хто дійсно її потребує. До того ж, кешбек був запроваджений лише для тих, хто перебуває на загальній системі оподаткування”, – констатує фахівець.
Майбутнє на тонкому льоду
Тим не менш, епоха прем’єрства Дениса Шмигаля добігла кінця, і перед Україною відкривається нова сторінка. Юлія Свириденко лише нещодавно обійняла нову посаду очільниці уряду, однак її перші ініціативи вже викликають суперечки. Зокрема, йдеться про пропозицію об’єднати економічне, аграрне та екологічне відомства у єдине так зване “ресурсне міністерство” – ідею, яку критики називають вже кроком назад до вже випробуваних і невдалих управлінських рішень.
“Укрупнення міністерств – не найкраще рішення зараз, хоча в нашій реформі, яку ми готували у 2022 році, було суттєве скорочення кількості міністерств, але цьому передувала зміна логіки Кабміну. Уряд мав займатися створенням політик, а все, що стосується регуляторних актів, регуляції державними підприємствами віддавалося б державним агенціям різноманітного проєктного чи системного спрямування. Без цього об’єднання міністерств не має особливого сенсу, бо не дає можливості міністру контролювати важливі процеси. Тому державні політики в нас будуть шкутильгати”, – зазначає засновник групи компаній Advanter Group Андрій Длігач.
Критикує цю ідею і координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетьман.
“Кожне розділення чи об’єднання міністерств – це лише додаткова втрата часу, втрата ефективності роботи цих міністерств. Але нашим топ-посадовцям хочеться новацій, тому нехай розважаються”, – іронізує фахівець.
Коментуючи його очікування від нового складу уряду, Гетман висловлює скепсис щодо перспектив радикальних реформ або проривних рішень: “буде продовжуватися нинішня політика”.
“Єдине, що ми очікуємо від нового уряду, це те, що не спромігся зробити попередній – реформи БЕБ та митниці. Попередній склад уряду заблокував ці дві реформи (уряд відмовився призначати обраного конкурсною комісією керівника БЕБ, а конкурс на посаду очільника митниці навіть не розпочатий)”, – зауважує економіст.
Водночас, на думку Андрія Длігача, Україна терміново потребує значно більшої кількості реформ. Перш за все, податкової, інституційної та судової, хоча в проведення останньої він не вірить. За даними його досліджень, українському бізнесу, який тримає економічний фронт, забезпечує зростання ВВП та працює у надскладних умовах, заважають розвиватись високі податки та тиск з боку правоохоронних та контролюючих органів, який, за словами фахівця, на думку чверті опитаних підприємців, “посилився в останні місяці”.
“Все це, звичайно робить неефективними будь-які дії, які до цього часу робило Мінекономіки. Міністерство економіки за рахунок власного ресурсу та “5-7-9″ (програми пільгового кредитування бізнесу, – УНІАН) не може наповнити економіку грошима, та, не маючи впливу на Податкову та Митницю, не може прибрати тиску з того боку”, – додає він.
Податкова реформа, на думку експерта, мала б стосуватись адміністрування ПДВ та зниження податкового навантаження на фонд оплати праці.
“Це дозволить детінізувати економіку, а разом з бронюванням критичного персоналу – детінізувати зарплати”, – зауважує він.
І наостанок, іншою важливою реформою, на думку фахівця, мала б стати інституційна – визнання самостійності та суб’єктості Кабінету міністрів. Йдеться про необхідність відновлення балансу між гілками виконавчої влади, зокрема – забезпечення незалежності уряду від впливу Офісу президента та “повернення уряду функцій зі створення державних політик”. Без того говорити про ефективне управління та стратегічне планування не доводиться.
…Попереду у нового уряду – складне і багатовекторне завдання. Очікування від Юлії Свириденко як нової очільниці Кабінету міністрів – амбітні, однак їй доведеться працювати у складних умовах. Чи продовжиться війна, виснажуючи економіку та змушуючи рахувати кожну копійку, чи почнеться довгоочікуваний етап післявоєнної відбудови – обидва сценарії вимагають рішучих і гнучких рішень. В обох випадках доведеться працювати в умовах обмежених ресурсів, зменшення міжнародної допомоги та надвисоких очікувань. Найближчі місяці стануть тестом на спроможність уряду ефективно управляти країною в кризових умовах, його політичну суб’єктність, далекоглядність та реальну готовність до змін.