17:23, 12.03.2025 19 хв.
Якщо проти України Трамп застосовує “батіг”, то до Кремля – “пряник”. Вже пішли натяки на скасування американських санкцій. УНІАН з’ясував, чи працюватиме режим антиросійських обмежень без США та що лякає РФ більше за санкції.
Перед перемовинами у саудівській Джидді з Україною, Штати розгорнули потужну медійну кампанію по примусу українців до “поступок” Кремлю. Заохочення агресора нам “продають” як “мирний план”, а будь-які спроби тиску Трампа на РФ є “порожніми”.
Натомість щодо РФ була інша кампанія, спрямована на те, щоб заохотити РФ пристати на умови того ж “мирного плану” Трампа. Фактично, тактику “мир через силу” Вашингтон пропонує українцям, а Путіна Білий дім намагається “підкупити” за рахунок українських поступок та навіть інвестицій у видобуток корисних копалин на території РФ.
На цьому тлі заяви та “інсайди” про підготовку Білим домом якщо не відміни, то послаблення антиросійських санкцій вже не виглядають фантастичними. Скоріше, навпаки, це було б логічно, з огляду на абсурдну прихильність Дональда Трампа до “свого друга” Путіна.
Експерти пояснили УНІАН, як санкції діють зараз, чи може президент США одноосібно їх розвалити, та чого на кремлівських “болотах” бояться більше, ніж санкцій.
“Прощальні” санкції Байдена
Наразі, попри всі розмови та публікації у ЗМІ, санкційний режим США та країн G7 проти РФ діє. І цей тиск стає для Кремля все більш відчутним, адже санкції не діють миттєво, а тиснуть мов анаконда – повільно, але невпинно, вражаючи всі сектори російської економіки. Найбільш відчутні вони для російської нафтогазової сфери та банківського сектору, який сплату за ті ж нафту та газ проводить.
Найпотужнішими за останній час вважаються “прощальні санкції” екс-президента США Байдена, але Богдан Бернацький, експерт-міжнародник та фахівець з американських санкцій радить не оцінювати їх окремо від інших. Бо санкції – це процес, а не окрема дія.
“Санкції США часів адміністрації Байдена – це не одноразова історія. Це поступовий тиск. Тому казати, що цей останній пакет мав вирішальне значення не варто. Натомість варто сказати, що кожен санкційний пакет поступово впливав на “тіньовий флот”, на компанії, які задіяні у видобутку нафти в РФ та які надавали пов’язані з цим технології. Особливо щодо технологій видобутку у складних умовах. Просто останній пакет був спрямований саме проти нафтогазового сектору та, до того ж, був оголошений у взаємодії з британцями, а тому був більш дієвий”, – розповідає експерт у коментарі УНІАН.
Він уточнює, що останній пакет колишньої американської адміністрації був націлений передусім на “Сургутнефтегаз”, “Газпром” та пов’язані з ними компанії. А ще проти 180 суден “Тіньового флоту”. Плюс “вторинні” санкції. Загалом же станом на 24 лютого 2025 року загалом по світу проти РФ було введено близько 25 тисяч санкцій, що є рекордом.
“Вступили у силу також “вторинні” санкції проти компаній у таких країнах-посередниках як ОАЕ або у “сірих” юрисдикціях, таких як Гонконг. Було виявлено цілу низку подібних компаній, які використовувалися для платежів за нафту та газ в обхід обмежень. Підхід попередньої адміністрації США зводився до тактики “обмежуй і обмежуй”, адже такі фірми-прокладки потрапляли під санкції, потім створювалися нові, згодом знов обмежувалися санкціями і т. д. Це був постійний процес протягом останніх двох років, – продовжує пан Бернацький. – Є різні оцінки щодо впливу останнього пакету санкцій на продажі російської нафти. Є дані, зокрема, про падіння поставок з РФ на 20 відсотків. Але я б не прив’язував це до якоїсь конкретної санкційної події. Це результат всієї стратегії Байдена”.
Звісно, антиросійські санкції накладалися по багатьох напрямках, але саме нафтогазові прибутки є “фундаментом” російської економіки, і саме по них спостерігачі фіксують значні втрати на тлі збільшення видатків. Через що, зокрема, російський Фонд національного добробуту (ФНД) вже “схуднув” до рекордних показників.
За підсумками лютого повідомлялося, що поставки російської марки Urals до Туреччини впали у чотири рази – з 1,56 до 0,42 мільйона тонн. Також повідомлялося про незначне зменшення продажів “чорного золота” з РФ до Індії та Китаю.
Однак Дмитро Льоушкін, експерт паливного ринку та засновник логістичної групи компаній “Прайм” у коментарі УНІАН закликає не переоцінювати вплив санкцій на продажі РФ. Просто “прощальні” обмеження Байдена співпали у часі з негативною для Кремля ринковою кон’юнктурою.
“Я б їх не переоцінював. Бо Туреччина закуповує менше російської нафти не через санкції, а тому що так хоче. В них з’явилася зона впливу у Сирії, зокрема – у сирійському Курдистані, багатому нафтою. Вони загалом посилюють вплив на Близькому Сході й закуповують більше нафти у арабських країн й у Центральній Азії. Щоб потім вже нафту, пальне та продукти нафтохімії постачати до Європи. Задля чого їм тепер купляти російську нафту, якщо у інших продавців такі ж ціни, і це простіше?” – ставить питання фахівець.
За його словами, так само і Індія – зменшує закупівлі не через санкції, а через намагання “активно дружити” з Саудівською Аравією. Проте вони хочуть і “дружбу” з Путіним зберегти.
“У індусів і росіян ця “дружба” майже споконвічна, й Кремль дуже чіпляється за індійський ринок. Тому просадка продажів є, але несуттєва”, – зауважує Дмитро Льоушкін.
Загалом, за його словами, усі санкції, що були введені проти РФ, працюють відсотків на 25-30.
“Як приклад – санкції проти кораблів “тіньового флоту”. Ось ввели санкції проти одного такого судна. Але через півроку це ж судно вже перереєстровано у новій юрисдикції під новою назвою, і “почуває” себе такий корабель знов дуже добре. Те ж блокування рахунків у банках – через деякий час знаходиться інший шлях для руху коштів. Звісно, санкції здорожують та ускладнюють це все росіянам, але ці всі проблеми можна вирішити”, – вважає експерт паливного ринку.
Він наполягає, що важливо не лише прийняти санкції, а якісно контролювати їх дотримання.
“Тут важливіше контроль за санкційним режимом та так звані “вторинні санкції”. Якщо США це контролює, то є й результат. Якщо контролю немає, то санкції не працюють. А контролю вже немає або його було сильно скорочено. Бо Трамп “розігнав” відповідальних за це посадовців, – додає “зради” фахівець. – Другий чинник – “добра воля” Трампа, який відверто “підігрує” Путіну. Тому, вважаю, зараз ніякі санкції не будуть повноцінно працювати”.
Трамп без “запобіжників”
Звісно, РФ продовжить “худнути” тільки якщо за режимом санкцій слідкувати та не лінуватися вводити “вторинні” обмеження (проти тих, хто намагається обійти основні). А останні дії Трампа на користь РФ наводять на думку, що США готуються загалом послаблювати санкційний тиск на Кремль. Адже ще 7 лютого стало відомо, що нова очільниця Мінюсту США Пем Бонді чи не першим же рішенням після призначення скоротила оперативну групу KleptoCapture, що відслідковувала порушників санкційного режиму.
“Призупинка” військової допомоги Україні теж не була миттєвою, а мала анонси ще на початку лютого. Тому є ймовірність, що і процес скасування антиросійських санкцій вже запущено або він стартує дуже скоро.
Не дарма ж спецпредставник Білого дому Віткоф планує відвідати Москву. Про це стало відомо незабаром після зустрічі представників російського бізнесу з головою Торгової палати США у РФ, де обговорювали “повернення російських банків у систему SWIFT і відновлення нормальних розрахунків” по конкретних галузях. Тому, схоже, підготовка до можливого зняття санкцій вже у розпалі.
Але чи може Трамп самостійно відмінити наявні обмеження? Адже за часів Байдена нам казали, що так довго приймають санкції, проводять їх через Сенат та Конгрес саме для того, щоб були “запобіжники”, і нова адміністрація не змогла усе так просто скасувати.
Експерт-міжнародник Богдан Бернацький нас засмучує – питання санкцій знаходиться цілком у повноваженнях президента США, а можливі “запобіжники” не дуже надійні.
“Санкційний режим формується у координації всіх країн G7. Це дає обмеженням міжнародну легітимність. Завдяки цьому третім країнам ігнорувати санкції важко. Але президент США має всю повноту виконавчої влади та контролю над Міністерством фінансів, Міністерством торгівлі та органами, які безпосередньо їх імплементують. Трампу достатньо скасувати виконавчі накази, якими санкції були впроваджені – каже експерт. – Звісно, є деякі “запобіжники”. На кшталт слухань у Конгресі, Сенаті або обох палатах одразу. Але Трамп цього не дотримувався, наприклад, коли у перший же день при владі відмінив санкції проти ізраїльських поселенців на Західному березі ріки Йордан. Він просто скасував відповідний наказ Байдена”.
За його словами, такі рішення можуть мати політичні наслідки для Трампа, але скасувати санкції проти РФ йому буде доволі просто. Проте це ще не означає, що Білий дім анулює усе і одразу.
“Санкцій проти РФ накладено дуже багато. Лише персональних санкцій у США – 6 тисяч. Є 20-25 категорій секторальних санкцій. Під кожну санкцію свій окремий режим дії і окремий наказ. Деякі мають “запобіжники”, а деякі не мають. Відміняти доведеться дуже багато наказів”, – продовжує пан Бернацький.
Найважливішими, на його думку, є секторальні санкції – наприклад, проти російської енергетики. Бо у разі їх скасування американські банки та компанії повернуться у російську економіку.
“Але скоріше, що він скасує щось незначне, просто щоб показати “жест доброї волі” Путіну. Проте залишить санкційний режим загалом для тиску на Кремль у межах концепції “мир через силу””, – додає експерт-міжнародник.
Фахівець відмовляється робити прогнози щодо наступних дій адміністрації Трампа, бо це “справа дуже невдячна”, але радить спостерігати за активністю Віткофа та інших перемовників “по лінії Москва-Вашингтон”.
“Все залежатиме від того, про що домовляться по лінії Москва-Вашингтон. Додам, що США не наклали жодних санкцій на третю річницю повномасштабного вторгнення в Україну. Це сумно, бо лише США промовчали, на відміну від ЄС та країн G7”, – згадує експерт-міжнародник про ще один неприємний “індикатор”.
Звісно, діяльність та заяви Білого дому та республіканців загалом є вкрай суперечливими. Сам Трамп спочатку допускав зняття санкцій проти РФ, а вже наступного дня погрожував, навпаки, накласти нові обмеження та мита.
Сенатор Ліндсі Грем теж анонсував новий пакет санкцій проти Кремля, “ув’язуючи” це з майбутнім підписанням Україною “угоди про надра”. Але, звісно, без “відмашки” з Білого дому така ініціатива матиме мало шансів на прийняття. А поки ми бачимо більше рухів у сторону послаблення санкційного тиску на Кремль – якщо не повного, то часткового.
Надія на Європу
США були “драйвером” антиросійських санкцій за епохи Джо Байдена. Але санкційний режим загалом – це не лише США. Це ще й Європа, де наприкінці лютого було прийнято вже 16-й пакет антиросійських обмежень. Чи зможуть Євросоюз та “притомні” члени G7 підтримувати режим тиску на Росію без США?
Дмитро Льоушкін вкрай скептичний щодо санкційних спроможностей ЄС.
“Контроль за виконанням всіх санкцій було покладено на США. Європа санкції на нафту ніколи реально й не контролювала. Саме Штати відслідковували, наприклад, транзакції у валюті до РФ через китайські банки або закупівлі європейськими НПЗ нафти за ціною вище “стелі”. Без США санкційний режим працювати не буде. А зараз Трамп демонструє режим найбільшого сприяння Кремлю”, – паливний експерт категоричний у висновках.
Богдан Бернацький погоджується, що Європа “недопрацьовує”. І хоча навряд чи від ЄС слід очікувати скасування антиросійських санкцій слідом за США, європейцям може бути вкрай складно досягати домовленостей всередині Союзу.
“У ЄС діє всім відомий “троянський кінь”, який може заблокувати наступне рішення по подовженню європейських санкцій, – зауважує фахівець. – Ще адміністрація Байдена наполягала, що перед тим, як видавати кредити, забезпечені російськими активами, потрібно гарантувати санкції принаймні на декілька років. А не як зараз – кожні шість місяців перегляд. А тепер деякі недружні до України члени ЄС зможуть скористатися цим приводом щоб спробувати заблокувати продовження європейських санкцій”.
“Я все одно не думаю, що ЄС зніме санкції з РФ слідом за США. Але й про посилення тиску – щодо газу, наприклад – навряд вже можна буде говорити”, – робить висновок експерт.
Загалом, пан Бернацький не дуже високо оцінює європейський санкційний режим.
“Рівень санкційного тиску з боку США та ЄС неоднаковий. Співвідношення десь 1 до 3-х. Якщо рівень санкцій США прийняти за 100 відсотків, то санкції Євросоюзу – це лише десь 30% максимум. Європі достатньо прийняти такі ж санкції, що вже прийняли у США, щоб вдвічі посилити тиск на Кремль. Це додало б ще тисячу осіб, тисячу компаній до санкційного списку й зупинило б Кремлю платежі у євро. Заборона імпорту російського газу була б революційним кроком. Багато про це говорили, але, зрештою, у 15-16 пакетах європейських санкцій бичимо лише якісь точкові обмеження на користуваня газовою інфраструктурою ЄС. А російський СПГ й далі транспортуватиметься у порти ЄС”, – продовжує він.
Олександр Баєнков, дипломат та очільник International EU Sanctions Platform, яка, власне, просуває у ЄС антиросійські санкції, також не приховує розчарування щодо європейської санкційної політики. Хоча й зазначає, що було зроблено вже багато у межах останніх 15-го та 16-го пакетів санкцій.
“На жаль, найбільш потужні обмежувальні заходи ЄС, які мали заборонити імпорт СПГ, не було ухвалено. Водночас, комплексний підхід, який продемонстрував ЄС у останньому пакеті, дуже схожий на перші пакети санкцій після початку повномасштабної війни. Зокрема, заборонено імпорт первинного алюмінію, – каже дипломат. – Від SWIFT відключено досить велику групу російських банків, що тривалий час взагалі не робилося. Припинено ліцензії 8 російських ЗМІ. До пакету увійшли також вже синхронізовані санкції проти Росії та Білорусі і багато іншого”.
Пан Баєнков додає, що зараз найефективнішим заходом ЄС проти РФ є боротьба з “тіньовим флотом”.
“Боротьба з “тіньовим флотом” проводиться систематично і у комплексі із забороною на зберігання російської нафти та обмеженнями для компаній, які підтримують обхід санкцій у цій сфері. Важливим доповненням у цьому сенсі був би щодвамісячний перегляд верхньої межі ціни на нафту у бік зменшення, а також максимальні заборони щодо банків, через які проводяться відповідні транзакції”, – наполягає він.
Саме заборону на зберігання на європейських потужностях російської нафти ЗМІ називали найбільш “потужним” обмеженням з останнього європейського пакету. Але що це означає і який дійсно вплив матиме? Дмитро Льоушкін пояснює, як це працюватиме (або не працюватиме) на практиці.
“Під “зберіганням нафти” мається на увазі унеможливлення її перепродажу в ЄС. Ускладнюється логістика всередині ЄС для російської нафти. Але тим же угорцям чи грекам це ніяких складнощів не додасть щодо використання російської нафти для власних потреб. Проте їм буде важко перепродати цей ресурс, наприклад, до Німеччини. Але там і без санкцій попит скорочувався. Проте при бажанні ці санкції можна легко обійти. Для цього достатньо “докачати” нафту до Австрії чи Словаччини. Тобто, нічого “доленосного” щодо російської нафти у шістнадцятому пакеті не було прийнято”, – долає скепсису експерт.
Але навіть попри “дірявість” санкцій, радіти росіянам не варто, переконаний Дмитро Льоушкін. Бо ринок нафти грає проти них ефективніше за будь-які санкції.
Що засмучує кремлівського “Кощея”
Цікаво, якими є тренди ринку, які можуть “вдарити” Путіна по “голові” потужніше за санкції. Дмитро Льоушкін прогнозує, що світові ціни на нафту будуть надалі знижуватися, чому сприятимуть “торгові війни”, розпочаті Трампом.
“Головна “санкція” проти РФ – ціна на нафту. Зараз Brent продають за 69 доларів за барель. А через “прощальні” санкції Байдена дисконт на російську нафту дуже збільшився – до небувалих $14. Раніше було $6-8 на барель. Якщо буде ціна по 50 доларів на Urals, то ті ж турки почнуть активніше купляти російську нафту. Просто по $50 росіяни поки що не готові продавати, – надає ринкову аналітику експерт. – Потрібно розуміти, що зараз у світі зростає конкуренція серед продавців нафти. Все через те, що, під тиском нових мит від Трампа, світова економіка скорочується й попит на нафту починає страждати”.
З його слів, навіть члени ОПЕК+ починають більше качати нафту, не дотримуючись обмежень картелю. Це роблять вже, наприклад, Казахстан та Венесуела. Також та мексиканська нафта, яка йшла до США, тепер піде на світовий ринок через нові американські мита. Ще питання – куди тепер піде канадська нафта.
“Це все додаткова пропозиція на світовому ринку, що, звісно, “валить” ще більше ціни на нафту. Мексика та особливо Канада – це дуже значні обсяги видобутку. І це все “посуне” саме російську нафту. Також очікується, що обмеження ОПЕК+ у квітні будуть зняті, що ще більше “зіб’є” ціни. Можливо навіть до 50-55 доларів за барель Brent. Це й буде найкраща “санкція” проти Кремля. Саме тут захована “голка” у “яйці” кремлівського “Кощея”. З ціною на нафту менше 50 доларів РФ зможе прожити лише рік. Собівартість Urals зараз десь $54-55. Якщо ціна буде нижчою, то вони будуть змушені дотувати галузь з бюджету”, – продовжує пан Льоушкін.
У контексті ж санкцій він вбачає “найболючішими” для Кремля блокування західних технологій з видобутку.
“В них складний видобуток. Це вам не Саудівська Аравія. Такий видобуток потребує складних західних технологій, доступ до яких їм наразі закритий. Саме обмеження для американських компаній, які обслуговали глибинний видобуток – а таких компаній дуже мало у світі, – найпотужніше працює проти Росії. Це значно підвищує росіянам собівартість нафти, завдяки чому вже можна сказати, що РФ перестала на нафті заробляти. Але ще й не дотує галузь, – фахівець описує вразливості РФ. – Ось коли вони почнуть закривати свердловини через відсутність технологій – тоді й будуть найбільші втрати. В них тоді й закінчяться гроші на війну. Якщо свердловини законсервуєш, то потім вже не відкриєш. Поки що вони тримають свердловини відкритими, якраз сподіваючись на скасування американських санкцій”.
Експерт-міжнародник Богдан Бернацький погоджується з цією тезою.
“Санкції – це не “чарівна пігулка”, але вони дають комплексний результат, який полягає у тому, що для Росії падає маржа з продажу нафти й газу. Щоб втримати баланс, РФ тепер доводиться більше продавати за менші кошти”, – каже він.
Усі опитані нами експерти погоджуються, що санкційний режим зараз “дірявий”, проте навіть у такому форматі він призводить до значних фінансових втрат РФ. Відрізняються думки лише щодо масштабів російських втрат. Втім, Трамп може легко зупинити суперечки – скасувавши антиросійські санкції. Хоча, навіть якщо він почне це робити, зняти 24 тисячі санкцій, накладених не лише США, але й ЄС та G7 буде складно. Це збільшить “діри” та послабить контроль над грошовими потоками до РФ. Тим не менш, на тлі несприятливої для виробників нафти ринкової кон’юнктури, навіть такі “куці” санкції зроблять російську нафту менш конкурентною, що призведе до нових фінансових втрат.
Андрій Попов