Помер український актор театру і кіно Леонід Леонідович Марченко. Артистові було 88 років. Більша частина його професійного життя була пов’язана з Київським академічним театром юного глядача на Липках, куди він прийшов ще 1963 року і де працював понад шість десятиліть, повідомляє jerelo.com.ua.
Для багатьох глядачів Марченко — саме той актор, обличчя якого легко впізнати у старих українських фільмах навіть тоді, коли прізвище виконавця ролі відразу не згадується. Він зіграв Савчука у стрічці Леоніда Бикова «В бій ідуть тільки “старики”», Льоню Лавкіна в «Ати-бати, йшли солдати», знімався у «Лісовій пісні», а через десятиліття з’явився вже перед новою телевізійною аудиторією у серіалі «Нюхач».
Кар’єра Леоніда Марченка фактично з’єднала кілька епох українського екрану — від телевізійних студій початку 1960-х до сучасних серіалів XXI століття.
Що відомо про смерть Леоніда Марченка
Про смерть заслуженого артиста України повідомили колеги та культурні установи. Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, випускником якого був Марченко, опублікував повідомлення про смерть актора 31 серпня.
Про причину смерті у відкритих офіційних повідомленнях не йдеться. Тому будь-які припущення щодо обставин смерті актора наразі не мають підтвердження.
«Леонід Марченко був частиною історії нашого театру. Частиною його пам’яті, його голосу, його сцени».
Так про актора написали у Київському театрі юного глядача на Липках. На офіційному сайті театру Леонід Марченко представлений серед акторів як заслужений артист України.
Коли і де відбудеться прощання з Леонідом Марченком
Прощання з актором заплановане на середу, 2 вересня 2026 року, у театрі, якому він віддав більшу частину професійного життя.
| Дата | 2 вересня 2026 року |
| Час | 12:00 |
| Місце | Театр юного глядача на Липках |
| Адреса | Київ, вул. Липська, 15/17 |
У першому повідомленні театру зазначалося, що час церемонії оголосять додатково. Пізніше українські медіа, зокрема NV, повідомили про початок прощання о 12:00.
Леонід Марченко: від театральної студії до сцени на Липках
Леонід Марченко народився 16 січня 1938 року в Києві. Професійну підготовку він отримував не одним шляхом. 1961 року закінчив акторське відділення театральної студії при Київському українському драматичному театрі імені Івана Франка, а 1976 року — театрознавчий факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого.
Ці біографічні дані містить Енциклопедія Сучасної України, де Марченка характеризують як актора яскравого комедійного обдарування, здатного водночас працювати з драматичними та ліричними образами.
Першою помітною професійною зупинкою для нього стала Київська студія телебачення. Там Марченко працював у 1961–1963 роках. А вже 1963-го приєднався до Київського театру юного глядача.
Це була не коротка сторінка біографії. У цьому театрі актор залишився більш ніж на 60 років.
Понад пів століття в театрі: які ролі грав Марченко
За інформацією театру та Національної спілки кінематографістів України, за десятиліття на сцені Леонід Марченко створив близько 50 театральних образів.
Серед вистав, з якими пов’язане його ім’я:
- «Пеппі Довгапанчоха»;
- «Вишневий сад»;
- «Недоук»;
- «Казка про царя Гороха»;
- «Оргія» Лесі Українки;
- «Снігова королева»;
- «Камера обскура»;
- «Метаморфози».
За енциклопедичними даними, серед його сценічних персонажів були префект в «Оргії», принц Клауч у «Сніговій королеві», Кречмар у «Камері обскура» та Художник у «Метаморфозах».
Театр для Марченка не був етапом між кінозйомками. Навпаки — саме сцена залишалася постійною частиною його професійного життя, тоді як кіно існувало поруч із нею.
Від «Лісової пісні» до «В бій ідуть тільки “старики”»: ролі Леоніда Марченка у кіно
Ширша аудиторія знає Леоніда Марченка передусім за кіно. Особливість його фільмографії у тому, що актор часто отримував не центральні, але характерні ролі, які допомагали створювати атмосферу всієї картини.
Серед його відомих робіт:
| Рік | Фільм або серіал | Роль |
|---|---|---|
| 1961 | «Морська чайка» | Жорка-одесит |
| 1961 | «Лісова пісня» | Куць |
| 1969 | «Вулиця тринадцяти тополь» | Бобошко |
| 1973 | «В бій ідуть тільки “старики”» | Савчук |
| 1976 | «Ати-бати, йшли солдати» | Льоня Лавкін |
| 1993 | «Сад Гетсиманський» | Лис |
| 2012 | «Небесні родичі» | Петрович |
| 2013 | «Нюхач» | Ілля Леонідович |
Окрема сторінка — співпраця з Леонідом Биковим. У фільмі «В бій ідуть тільки “старики”» Марченко зіграв Савчука, а через кілька років з’явився у ще одній роботі Бикова — військовій драмі «Ати-бати, йшли солдати».
За інформацією, яку поширила Національна спілка кінематографістів України і наводить Укрінформ, кінематографічний доробок артиста налічував 58 образів у 58 кінопроєктах.
Чому його ролі запам’ятовувалися навіть без великої кількості екранного часу
Є актори, навколо яких будується весь сюжет. А є ті, хто може з’явитися у кількох сценах і зробити другорядного персонажа живою людиною. Марченко значну частину кар’єри працював саме у такому акторському діапазоні.
Для характерної ролі важлива не кількість реплік. Важливі інтонація, рух, реакція на партнерів, невелика деталь у поведінці персонажа. Саме цю рису згадували й колеги актора після його смерті.
У Національній спілці кінематографістів наголошували, що Марченко вмів створювати живі характери навіть у невеликих епізодах, працюючи з деталями та інтонаціями.
У цьому, ймовірно, і полягає причина довгого екранного життя багатьох його робіт: вони не сприймаються як механічно зіграні «ролі другого плану».
Державні відзнаки Леоніда Марченка
Творчу роботу актора відзначили і на державному рівні.
- 1992 рік — присвоєно звання заслуженого артиста України;
- 2009 рік — нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня;
- був членом, а за повідомленнями НСКУ — почесним членом Національної спілки кінематографістів України.
Відомості про звання заслуженого артиста та орден «За заслуги» також зафіксовані в Енциклопедії Сучасної України.
Шлях довжиною понад шість десятиліть
У біографії Леоніда Марченка легко загубитися серед назв фільмів, вистав і дат. Але одна цифра пояснює масштаби цієї кар’єри краще за довгий перелік: 1963 рік. Саме тоді він прийшов до Театру юного глядача на Липках.
За цей час змінилися покоління глядачів, режисерів і акторів, радянське кіно стало історією, Україна відновила незалежність, телебачення перейшло від студійних постановок до великих серіальних виробництв. Марченко продовжував працювати.
Він починав кар’єру в час, коли телебачення саме ставало масовим явищем, а останні відомі широкій аудиторії ролі виконував уже в епоху сучасних телевізійних серіалів.
Саме тому історія Леоніда Марченка — це не лише історія одного актора. Через його фільмографію та театральні роботи можна простежити понад пів століття українського театру, телебачення й кіно.
Також нагадаємо про матеріал, присвячений 7 культовим ролям Тіма Каррі після звістки про його смерть.