Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять мільйонів людей, загиблих під час Голодомору 1932–1933 років і двох інших масових штучних голодів ХХ століття. У 2024 році День пам’яті жертв голодоморів припадає на 23 листопада — дату, що повертає націю до масштабної історичної трагедії, повідомляє jerelo.com.ua.
Історичні рішення та формування державної пам’яті
Система державних заходів із вшанування жертв Голодомору формувалася поступово:
- 1993 рік — Президент підписав Указ до 60-х роковин Голодомору;
- на Михайлівській площі у Києві відкрито перший пам’ятний знак жертвам 1932–1933 років;
- 1998 рік — установлено щорічний День пам’яті жертв голодоморів;
- 2006 рік — Верховна Рада офіційно визнала Голодомор актом геноциду українського народу;
- близько 30 країн світу на сьогодні підтримали це визначення.
До появи Національного Меморіалу Голодомору саме пам’ятний знак на Михайлівській площі став головним місцем вшанування загиблих.
Три Голодомори: суть і наслідки злочинної політики
Україна пережила три штучні голоди, спричинені політикою комуністичного режиму:
- 1921–1923 роки
- 1932–1933 роки
- 1946–1947 роки
Ці трагедії стали інструментом навмисного нищення українців — населення країни з найродючішими чорноземами світу. Лише Голодомор 1932–1933 років сьогодні офіційно визнано геноцидом, однак Україна й надалі добивається міжнародного визнання і щодо інших штучних голодів.
Позиція науковців та міжнародне значення визнання
Заступник директора Інституту дослідження Голодомору, кандидат історичних наук Іван Петренко, наголошує:
- світове визнання означає пряме засудження злочинних дій російського комуністичного режиму;
- геноцид був свідомим рішенням влади срср, спрямованим на знищення української нації;
- росія десятиліттями приховувала факти через фальсифікації, пропаганду та політичну брехню;
- міжнародне розуміння цих злочинів формує правильну оцінку російської політики сьогодні.
Демографічні наслідки: масштаби, що вражають
За статистикою 30-х років:
- 1932 рік — близько 150 тис. загиблих від голоду;
- 1933 рік — від 3 до 3,5 млн осіб померли голодною смертю;
- загальні демографічні втрати 1932–1934 рр. (включно зі зниженням народжуваності) — приблизно 5 млн людей;
- за різними оцінками, загальна кількість жертв коливається від 3,5 до 9 млн осіб.
Точну цифру встановити вже неможливо — радянський режим свідомо знищував документи та приховував масштаби трагедії.
Історичні паралелі та сучасні злочини росії
Політика рф сьогодні повторює методи срср:
- масові вбивства цивільних;
- депортації українців, зокрема дітей;
- навмисне руйнування міст і критичної інфраструктури;
- інформаційні та пропагандистські кампанії, спрямовані на приховування правди.
Попри це, сучасна Україна має власну державу, сильні Збройні Сили та підтримку міжнародних партнерів — військову, політичну й дипломатичну. Це дає змогу протистояти агресорові та відновлювати справедливість.
Символ пам’яті та відповідальність поколінь
У День пам’яті українці традиційно запалюють свічку — знак скорботи та вдячності тим, чиє життя забрали штучні голоди. Це світло нагадує про мільйони втрачених людей — рідних, близьких і тих, чиї імена залишилися невідомими.
Пам’ятаємо злочини геноциду. Пам’ятаймо свою історію, адже народ, який не усвідомлює минулого, не здобуде гідного майбутнього.
У контексті сучасної боротьби за свободу та гідність доречно згадати про нову ініціативу Олега Гороховського, який 22 листопада оголосив збір Monobank на 50 млн грн для підсилення чотирьох напрямків фронту.