У програмі великого книжкового фестивалю легко загубитися, особливо коли подій сотні. 33-й Львівський міжнародний BookForum триває з 10 до 13 вересня 2026 року, а його програма охоплює літературу, війну, пам’ять, культуру, суспільство та розмови про досвід, для якого досі важко знайти точні слова, повідомляє jerelo.com.ua.
Тому замість ще одного довгого переліку подій варто звернути увагу лише на три розмови Українського PEN, заплановані на 11, 12 та 13 вересня. Вони різні, але фактично продовжують одну тему: що сьогодні означає дім для людини, яка живе всередині війни.
Тут немає спроби скласти рейтинг «найкращих подій BookForum». Це радше маршрут для тих, кому цікава розмова не лише про книжки, а про досвід, який книжки намагаються осмислити.
Три події BookForum, на які варто звернути увагу
Український PEN об’єднав свої зустрічі навколо фокус-теми «Відчуття дому». Усі три події нижче відбудуться в межах цієї програми. Розклад і склад учасниць оприлюднені на офіційному сайті Українського PEN.
| Дата і час | Розмова | Учасниці | Про що насправді |
|---|---|---|---|
| 11 вересня, 16:00 | «Дім у війні: оборона присутності» | Ярина Чорногуз, Анна Вовченко | Присутність країни, ідентичність, військовий досвід і слово |
| 12 вересня, 15:00 | «Дім у війні: нова ненормальність» | Ольга Бірзул, Женя Олійник | Життя після втрат, звикання до війни та способи говорити про пережите |
| 13 вересня, 15:00 | «Дім у війні: волонтерство як гра в довгу» | Катерина Міхаліцина, Марія Титаренко | Волонтерство, виснаження, відновлення і довга дистанція допомоги |
11 вересня: коли «бути тут» стає окремою формою спротиву
Назва першої розмови — «Дім у війні: оборона присутності» — може здатися абстрактною лише до моменту, коли згадуєш, скільки значень за роки війни отримало звичайне слово «присутність».
Для одних це фізична присутність у країні. Для інших — зв’язок із містом, яке окуповане, зруйноване або змінилося до невпізнаваності. Є ще присутність України у світовій культурі, власної мови у щоденному житті, пам’яті про місця, куди зараз неможливо повернутися.
Саме навколо цього PEN будує розмову Ярини Чорногуз та Анни Вовченко. В офіційному анонсі організатори ставлять питання про те, де перетинаються оборона країни, оборона ідентичності та право людини залишатися присутньою там, де вирішується її майбутнє.
У цій темі дім перестає бути просто адресою. Він стає тим, що людина намагається втримати — фізично, культурно і внутрішньо.
Ця зустріч може бути особливо цікавою тим, хто стежить за сучасною українською літературою, воєнною поезією та текстами, написаними не з дистанції після подій, а безпосередньо всередині воєнного досвіду.
Для розмови важливий і контекст самої Ярини Чорногуз: її книжка «[dasein: оборона присутності]» працює з воєнним досвідом, пам’яттю про міста та простори, за які триває боротьба. Тому назва дискусії тут не декоративна — вона продовжує значно ширшу розмову про те, що саме ми захищаємо, коли говоримо про територію і дім.
12 вересня: «нова ненормальність», до якої не хочеться звикати
У суботу розмова зміщується від присутності до того, що відбувається з повсякденністю. «Дім у війні: нова ненормальність» — зустріч Ольги Бірзул та Жені Олійник про життя, яке зовні може виглядати майже звичайним, хоча його внутрішні правила вже давно змінилися.
Люди ходять на роботу, купують продукти, планують вихідні, сваряться через дрібниці, відвозять дітей до школи. Паралельно існують повітряні тривоги, повідомлення з фронту, збори, поховання, очікування новин і досвід втрати.
Мабуть, одна з найскладніших рис довгої війни полягає саме в цьому: ненормальне поступово вбудовується у звичайний день і перестає щоразу дивувати.
Організатори описують цю зустріч через досвід горя, прийняття втрат і пошук способу з’єднати світи, які колись здавалися однією реальністю. Бірзул та Олійник є співавторками графічного роману «І коли ти скажеш: “Пішли на рейв”, я більше ніколи не відмовлю», тому частина розмови стосуватиметься й того, як складний досвід можна переводити у візуальну та літературну форму.
Це важливий нюанс. Розмова про втрату не обов’язково має бути лише сповіддю. Література, малюнок, комікс чи графічний роман можуть створити дистанцію, з якої людина здатна подивитися на пережите, не спрощуючи його.
Кому ця дискусія може бути найближчою
- тим, хто цікавиться сучасною українською документалістикою та графічними романами;
- людям, які шукають не психологічні поради, а чесну культурну розмову про втрату;
- читачам, яким цікаво, як війна змінює повсякденність і саме поняття дому;
- тим, хто помічає, наскільки дивною стала межа між «звичайним життям» і війною.
13 вересня: волонтерство без романтизації виснаження
Остання з трьох зустрічей може виявитися найбільш практичною. «Дім у війні: волонтерство як гра в довгу» з Катериною Міхаліциною та Марією Титаренко стосується теми, знайомої величезній кількості українців: як допомагати роками й не перетворити виснаження на обов’язкову ціну власної корисності.
На початку великої війни волонтерство часто працювало в режимі короткого ривка: знайти, купити, привезти, закрити збір, організувати евакуацію. Але те, що мало вигляд надзвичайної мобілізації на кілька тижнів чи місяців, стало багаторічною реальністю.
І тут виникають уже інші запитання:
- як не втратити здатність співчувати після сотень зборів;
- де проходить межа між відповідальністю та самовиснаженням;
- чи можна зробити паузу без почуття провини;
- як повернутися до допомоги після вигорання;
- що дозволяє волонтерським ініціативам існувати не місяць, а роками.
Війна виявила здатність українського суспільства швидко мобілізуватися. Значно складніше питання — як зберегти цю здатність на довгій дистанції.
Саме тому слово «довга» в назві цієї розмови, можливо, важливіше за слово «волонтерство». Йдеться не про героїзацію роботи без сну і відпочинку, а про стійкість — здатність продовжувати допомагати тоді, коли перший емоційний імпульс давно минув.
Що об’єднує всі три розмови
На перший погляд, теми різні: військова присутність, проживання втрати, волонтерське виснаження. Але їх можна прочитати як три частини однієї історії.
- Спочатку — питання «де мій дім?». Чи визначається він місцем, людьми, мовою, пам’яттю?
- Потім — «як жити в ньому тепер?». Особливо коли війна змінює звичні правила життя.
- І нарешті — «де брати сили на довгу дистанцію?». Не на один збір, один важкий місяць чи одну кризу.
Саме через це три дискусії можуть працювати сильніше разом, ніж окремо. Вони не пропонують простого набору відповідей і навряд чи мають таку мету. Натомість дозволяють подивитися на слово «дім» значно ширше, ніж просто на місце повернення.
Де проходитимуть зустрічі
Український PEN повідомляє, що його щоденні події в межах цієї програми відбуваються у Центрі міської історії у Львові. Офіційна адреса Центру — вул. академіка Богомольця, 6. Її можна перевірити на сайті Центру міської історії.
Перед виходом варто ще раз звірити конкретну подію в актуальній програмі BookForum: під час великого фестивалю організатори можуть уточнювати організаційні деталі.
Чи можна дивитися BookForum онлайн
Тут є важливе уточнення. На офіційному сайті BookForum організатори повідомляють про трансляції головних подій фестивалю 10–13 вересня на YouTube.
«Головні події транслюємо наживо на нашому YouTube-каналі».
Але це не означає, що онлайн показують усі події програми. В анонсі Українського PEN для трьох розмов 11–13 вересня окрема онлайн-трансляція не заявлена. Тому розраховувати на стрим саме цих зустрічей без додаткового підтвердження не варто.
Якщо подія цікавить саме онлайн, перевіряти варто її картку в актуальній програмі та канал BookForum безпосередньо перед початком.
Що ще потрібно знати перед візитом на BookForum
Фестиваль проходить у Львові 10–13 вересня. На офіційному сайті BookForum зазначено, що події фестивалю безкоштовні й для відвідування не потрібні квитки або попередня реєстрація, якщо для конкретного заходу не вказано інше.
Цьогорічна головна тема фестивалю — «Відповідальність літератури». І три вибрані розмови PEN досить точно показують, що за цим формулюванням стоїть на практиці. Літературу тут розглядають не як спосіб утекти від реальності, а як інструмент, за допомогою якого складну реальність можна назвати, зафіксувати і спробувати зрозуміти.
Якщо на BookForum є час лише для однієї з цих зустрічей, вибір можна зробити дуже просто: 11 вересня — якщо найбільше цікавить війна, ідентичність і присутність; 12 вересня — якщо близька тема втрати та зміненої повсякденності; 13 вересня — якщо хочеться почути розмову про волонтерство, втому і здатність допомагати далі.
А якщо є можливість почути всі три, вони складаються в одну послідовну історію — про те, як під час довгої війни не лише зберігати дім, а й заново визначати, що саме ми називаємо домом.
Якщо плануєте культурний вікенд, варто також перевірити, коли в Україні покажуть «Практичну магію 2» і де обрати сеанс