Ігар Тишкевич політичний аналітик
Отже, пошкоджено одразу дві розподільчі станції: Унеча (Брянська область) і Нікольське (Тамбовська область). Одразу дві – це важливо. Щоб зрозуміти, треба поглянути на карту.
Унеча забезпечує подачу по “Дружбі” на Мозир і на експорт. А також на Новополоцьк. І саме від Унечі йде БТС-2 – нафтопровід у напрямку порту Усть-Луга. Нікольське – наступна за Унечею велика станція. Від неї йде відгалуження не Кременчук (зараз не діє) і підтримується потрібний тиск у магістралі “Дружби”. І там і там питання не в самих трубопроводах, а в обладнанні, яке… імпортне.
Певний запас на відновлення, звісно, є. Але в Унечу вже прилітало і прокачування відновлювали якраз із “запасів”. Зараз і Унеча, і Нікольське. Тобто, відновлювати треба відразу два вузли – працювати з одним безглуздо. В умовах санкцій обладнання швидко не завезеш. Можна звернутися до КНР, але це виготовлення нового і перехід на “китайський” технологічний процес – те, чого російська нафтовидобуток намагалася уникати до останнього. Можна зайнятися технічним канібалізмом – розукомплектувати (частково) інший вузол, або згадати про старе радянське обладнання (якщо таке ще є в запасах).
У будь-якому разі, маємо тимчасове зупинення поставок нафти в Угорщину і Словаччину.
І під дуже великим питанням подача нафти по БТС-2. А це порт Усть-Луга – до 20% експорту сирої нафти. У Ленінградській області на потужному нафтопроводі залишається Приморськ (50%).
А тепер складаємо складові. РФ на тлі продажів нафти з дисконтом втрачає можливості експорту нафти через Усть-Лугу. Втрачає поставки в Угорщину і Словаччину. І значною мірою втрачає поставки в Білорусь. Тобто, в короткостроковій перспективі отримуємо втрати до 25-30% від загальних експортних обсягів.
Природно, нафтопроводи відновлять. Але не повністю і не відразу. Втрати в річному вираженні можуть становити 10-11%. І це багато, враховуючи загальні втрати нафтогазових доходів у Росії.
А тепер додаткові ввідні. Україна повернулася до тактики ударів по НПЗ. І вразила кілька великих заводів. Де так само гостро стоїть питання обладнання (пам’ятаємо про санкції і пам’ятаємо про удари минулого року). Отже, відвантаження палива в європейській частині РФ падає. Минулого року на цьому добре заробив Лукашенко. Ставши “дуже потрібним і корисним” для Путіна. Але зараз нафтопровід “Дружба” стоїть. А залізницею можна доставити в річному вимірі до 4-4,5 млн тонн. Замість 14-15. Отже, палива для союзника немає.
Друга складова – військова. У світлі навчань “Захід – 2025” стояло питання про нехай і невелику, але реальну можливість перекидання досить великого угруповання російських військ. Але якщо необхідно терміново забезпечити постачання нафти на НПЗ за умови обмеженої пропускної спроможності залізниці, постає питання, наскільки виправдане і реальне перекидання військ. Адже якщо будуть плани якоїсь ескалації, необхідне паливо. А якщо не завезли нафту в Мозир і Новополоцьк, додаткових обсягів немає. Везти з РФ – ще більше перевантажувати залізниці.
Можна додати “вишеньку” на тортик – в окупованій частині Запорізької області раптово почали горіти залізничні склади з паливом.
Це і пошкодження залізничної інфраструктури, і (якщо таке продовжиться) дефіцит палива у військах.
Таким чином, Україна знову створює ситуацію, коли проблеми з постачанням стають чинником, що істотно обмежує військове планування російської армії на фінальну частину літньої кампанії. А заодно унеможливлюють концентрацію великого російського угруповання в Білорусі. Зігнати війська, звичайно, можна. А що далі – питання.
Ну і, нарешті, варто згадати про те, що в України, можливо, є свої плани на фінальну частину літньої кампанії. Тим паче, коли активно говорять про “обмін територіями”, можна подумати, де отримати обмінний фонд.
Окремо варто зазначити, що для Лукашенка ситуація сумна. Теми зростання економіки і так знижуються у зв’язку з проблемами в РФ. А проблеми на “Дружбі” не тільки не дадуть змоги трохи потрясти гаманець Путіна завдяки НПЗ, а й позбавляють звичних доходів від нафтовій галузі. Такі проблеми – одна з причин, через які офіційний Мінськ намагатиметься інтенсифікувати контакти з Пекіном, Вашингтоном і, можливо, країнами Європи. Крутитися треба.
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням