15:42, 14.08.2025 18 хв.
На тлі новин з Чилі та Китаю, світові ціни на мідь зростають. Як це вплине на Україну та ЗСУ, чому в нас не видобувають власну мідь, якщо відомо про “сотні рудопроявів”, та до чого тут брехня зі звітів радянських геологів, – з’ясовував УНІАН.
Мідь не є рідкісноземельним чи взагалі рідкісним металом, а тому перебуває поза увагою суспільства. Але цей метал, безумовно, стратегічний. Адже без мідної проволоки та дротів не буде електроніки, виникатимуть величезні проблеми у сантехніків (бо мідні деталі є основою будь-якого змішувача для води), а також – у військово-промислового комплексу, адже гільзи роблять саме з міді.
Саме тому питання цін на мідь, попит на яку є величезним у світі, важливий і для України. Без перебільшення, мідь є стратегічним питанням для нас, адже сучасна війна – це війна дронів та снарядів. І зміни у її ціні будуть впливати на вартість кожного виробу та засобу, яке є на озброєнні ЗСУ.
УНІАН з експертами та представниками галузі розібрав тему “мідної кризи” – її масштабів, причин та наслідків, а також з’ясував, чому в нас мідних рудопроявів начебто сотні, а видобутку так і немає. А ми ще й зі США підписали угоду про надра…
“Я твій труба хитав”: Чилі розхитує мідні котирування
Світовий ринок будь-якого ресурсу це як велика річка, де є багато “струмків-джерел”, але й багато “витоків”, через які реалізується попит. А посередині цього “гирла” стоїть з “лінійками” купа трейдерів, які міряють ресурсний “потік”, порівнюють його з попитом – “витоками”, та реагують на зміни балансу зміною котирувань. Якщо попит зростає, а “джерела” “всихають”, то ціна зростає, і навпаки.
Це саме те, що відбувається зараз на ринку міді – високий попит на тлі зменшення пропозиції. Тому ціна цього літа на піках. З одного боку, пропозиція міді зменшилася через аварію на шахті у Чилі, але з іншого – Китай зміг прорвати трампівську митну “недоблокаду” через посередників і не лише зберегти, а й навіть наростити експорт своїх товарів. Це при тому, що сама КНР є одним з лідерів по видобутку міді.
Але про все по порядку. Про те, що мідь ледь не стала новим біткоїном з бурхливим зростанням котирувань, світ дізнався через розголос у західних ділових виданнях, таких як Bloomberg. Піку цей медійний ажіотаж досяг 3-4 серпня, а почався – 31 липня, коли стало відомо про аварію на одній з найглибших мідних шахт у світі під назвою El Teniente у Чилі. Тоді частина шахтарів загинула, а їхні колеги на деякий час опинилися у пастці під землею.
“У кінці липня у аварії на шахті El Teniente компанії Codelco загинуло 5 робітників, видобуток було призупинено. 10 серпня Codelco отримала дозвіл на поновлення видобутку на аварійній шахті. Частка Codelco у світовому видобутку складає 8%, у світових запасах – 10%”, – каже УНІАН Михайло Жернов, незалежний директор австралійсько-американської Critical Metals Corp, яка теж видобуває мідь (але не в Україні).
Про велике значення саме цієї чилійської компанії для світового ринку каже й Ксенія Оринчак, виконавчий директор Національної асоціації добувної промисловості України. Вона додає трохи деталей. Зокрема, каже, що трагічний інцидент на шахті El Teniente стався, за попередніми даними, в результаті підземних поштовхів, які й призвели до людських жертв і повної зупинки підземних видобувних робіт.
“Значення цієї події важко переоцінити. Codelco є найбільшим у світі виробником міді, а El Teniente — найбільшою у світі підземною мідною шахтою з річною потужністю понад 400 000 тонн, – розповідає нам експертка. – Зупинка видобутку швидко вичерпала складські запаси руди на підприємстві, що змусило Codelco зупинити роботу збагачувальних фабрик та мідеплавильного заводу Caletones, перевівши їх у режим консервації. Це означало реальне, хоч і тимчасове, вилучення значного обсягу пропозиції з ринку від ключового гравця”.
Вже це показує значення Codelco для світової торгівлі та промисловості. Попри це, ринки проявили стриманість та обійшлися без паніки, на чому наполягають обидва експерти.
“Попри серйозність інциденту, реакція ринку не була панічною. Ціни на мідь на Лондонській біржі металів (LME) показали лише помірне зростання на 0,4-0,6 відсотка, сягнувши приблизно 9 672-9 685 доларів за тонну. Це не був той різкий стрибок, якого можна було б очікувати за умов простого дефіциту. Більше того, це зростання було швидко нівельоване, і ціни навіть дещо знизилися до $9 642 за тонну після публікації даних про несподіване збільшення запасів міді на складах LME”, – надає свої підрахунки пані Оринчак.
Михайло Жернов з цими даними згоден.
“Одразу після обвалу тунелю 31 липня ціна міді на біржі LME зросла лише на 0,4%, досягнувши близько $9 672 за тонну. Наступного робочого дня – 4 серпня – ф’ючерси на мідь додали вже 1%, впритул наблизившись до відмітки $9 722,5 за тонну. Тобто, реакція ринку на подію виявилася досить помірною”, – додає він.
Але, якщо аварія призвела лише до помірної реакції ринку, чому тоді західні ЗМІ вийшли з такими щокуючими заголовками про “мідну кризу”, а ціни, у більш довгостроковій перспективі, зросли не на 0,4%, а фактично подвоїлися – хай і у період з 2021 до 2025 року, а не миттєво? Для сировинного товару це дуже багато.
Та ж Codelco повідомляла при цьому, що її видобуток постійно зростає – на 17% рік до року. Головним чином завдяки розширенню мережі шахт у Чилі. Codelco настільки активно розширює інфраструктуру, що її шахти вже 29 разів були “під санкціями” (маються на увазі порушення техніки безпеки) лише у період з 2021 року, а крім цієї – було вже 7 аварій на шахтах.
Отже, є попит. І тому виробник поспішає, не рахуючись з ризиками. Так, аварія стала трагедією для робітників, але лише епізодом для загальних ринкових трендів, які демонструють зростання. І до реальної масштабної кризи не призвела. Ціни і без того постійно зростають. То що ж відбувається? Ксенія Оринчак зазначає, що все значно складніше.
“Глобальний ринок міді сьогодні визначається фундаментальною напругою між потужними, довгостроковими структурними драйверами попиту, такими як енергетичний перехід та цифровізація, і значною короткостроковою волатильністю, спричиненою перебоями в поставках, макроекономічними труднощами та геополітичними маневрами, – дійсно дещо складно пояснює очільниця асоціації. – Для України це створює подвійний виклик: з одного боку, необхідно управляти негайними ціновими ризиками для нашої воєнної економіки та майбутньої відбудови, а з іншого — стратегічно оцінювати довгостроковий, хоча й надзвичайно складний, потенціал власних ресурсів”.
З її слів, безпосередньо цей епізод у Чилі яскраво демонструє, що ринок міді наразі перебуває під впливом цілого комплексу різноспрямованих факторів. З одного боку, ціни підтримує послаблення долара, що робить метал дешевшим для власників інших валют. З іншого боку, їх стримують постійні побоювання щодо стану світової економіки та, що особливо важливо, невизначеність, пов’язана з тарифною політикою США, яка змушує інвесторів бути обережними.
Дійсно, безпосередньо перед аварією ціни не те, що не виросли, а навпаки різко обвалилися з піків – все через введення Трампом мит у 50% на імпорт міді до США з 1 серпня. Тобто, різноспрямовані тренди зіштовхнулися одночасно – аварія 31 липня та “митна атака” США 1 серпня.
“Ціна на мідь не рухається за єдиним сценарієм. Вона опинилася в стані “перетягування канату” між довгостроковим “бичачим” трендом (зростання цін активів, – УНІАН) структурного дефіциту, зумовленого енергетичним переходом, та короткостроковим “ведмежим” трендом (падіння цін, – УНІАН), пов’язаним із можливим уповільненням світової економіки та торговельними війнами. Ми не можемо планувати стабільні ціни. Натомість, ми повинні закладати в бюджети постійний ціновий ризик і розуміти, що події, далекі від наших кордонів, можуть бути затьмарені макроекономічними даними або політичною заявою з Вашингтону чи Пекіна”, – зауважує пані Оринчак.
Ситуація на світовому ринку міді, на її думку, є надзвичайно актуальною для України. А тому варто краще розібратися у першопричинах зростання котирувань. Адже кожен “крок” цін вгору збільшує вартість снарядів та дронів для України, не кажучи вже про проблеми будівельників на тлі відновлення нашої країни.
Китай працює на зростання, а Трамп – на руйнування тренду
Інформаційно, Трамп для українців є, скоріше, подразником та вісником поганих новин, аніж добрим “Сантою”, який “дарує” нам радість та оптимізм. Його “торгові війни” порушили українським експортерам сировини багато планів.
Але у випадку з міддю дії Білого дому нам виявилися корисними – адже Україна є, хай і не найбільшим, але досить потужним імпортером міді. І цей попит в нас зростатиме, відповідно до темпів реіндустріалізації країни. Чим ціні нижчі – тим нам вигідніше. Втім, навіть зараз ціни все одно близькі до своїх попередніх рекордів. Тому є цікавим питання, хто ж може замістити видобуток на El Teniente, де 10 серпня хоч і поновили роботу, але лише частково – повністю обіцяють відновити видобуток лише наприкінці серпня.
І компанія “кровно” зацікавлена у цьому, адже, за даними закордонних ЗМІ, Codelco має величезні борги. До кінця 2025 року мідний гігант повинен сплатити $553 мільйони, а 2026-го – ще близько $1 мільярда. Звідти й поспіх, й економія на безпеці, й аварії. Ще зарано казати про те, що цей гігант вже на “глиняних ногах”, але варто придивитися до конкурентів.
“Питання про те, хто може замістити чилійську сировину, є центральним для розуміння стійкості ринку. Чилі залишається беззаперечним світовим лідером, виробляючи 5-5,3 мільйона тонн міді щорічно, що становить близько 23% світового видобутку. Однак на ринку відбуваються тектонічні зсуви, – пояснює для УНІАН Ксенія Оринчак. – Демократична Республіка Конго стрімко піднялася на друге місце з обсягом виробництва 2,5-3,3 мільйона тонн, випередивши Перу (2,6 млн тонн). Це є критично важливою геополітичною зміною на ринку міді. Інші великі гравці, які теоретично могли б збільшити пропозицію, включають Китай (1,7-1,8 млн тонн), США (1,1 млн тонн), Росію (0,9 млн тонн) та Австралію (0,8 млн тонн). Зростання пропозиції поза межами Чилі значною мірою зумовлене новими проєктами. Ключовим драйвером є розширення комплексу Kamoa-Kakula компанії Ivanhoe Mines у Конго, який є одним з найбільших та найвисокоякісніших нових родовищ у світі”.
А звідки ж отримує мідь Україна? Ксенія Оринчак спростовує інформацію, що головним постачальником цієї сировини до нас є сусідня Польща, яка досить активно розвиває власний видобуток. Але тут теж все значно складніше. Бо типів міді багато.
“Теза, що мідь надходить до нас переважно з Польщі, є поширеною і частково правильною, але реальність набагато складніша і виявляє ключові вразливості. Загальний обсяг імпорту “міді та виробів з неї” до України у 2024 році становив значну суму в $140,93 мільйона. Однак важливо розрізняти різні форми міді”, – каже експертка.
Перший тип, який Ксенія Оринчак виділяє у імпорті, це мідні руди та концентрати.
“Імпорт є незначним, у 2023 році він становив лише 42 тисячі доларів, переважно з Китаю та Боснії і Герцеговини. Україна практично не має власних потужностей для виплавки та рафінування первинної руди”, – зазначає вона.
Наступний тип – це рафінована мідь.
“Це метал високої чистоти (катоди, катанка). У 2023 році імпорт був відносно невеликим — 528 тисяч доларів. Головними постачальниками були Туреччина ($231 тис.), Італія ($99,4 тис.) та Польща ($64 тис.). Це прямо спростовує уявлення, що Польща є основним джерелом саме рафінованої міді”, – продовжує експертка.
Це означає, що задля складних технологій ми поки мідь не дуже активно імпортуємо. Натомість більш активно завозимо вже готові мідні вироби та металевий брухт. Хоча обсяги теж, відверто, не надто вражають.
“Відходи та брухт міді – це критично важлива сировина для вторинного виробництва. І ось тут Польща є ключовим гравцем. У 2023 році Польща експортувала до України мідного брухту на суму $13,8 мільйона, – надає конкретику пані Оринчак. – Наступна категорія – “Вироби з міді” (профілі, прутки тощо) охоплює напівфабрикати та готову продукцію. Дані свідчать про значний імпорт з країн Європейського Союзу, Китаю та Німеччини”.
Головним же споживачем міді у світі є Китай. Принаймні про це свідчать дані Trading Economics. Слідом йдуть Японія, Індія, Південна Корея та Німеччина – всі країни з розвиненою промисловістю. Закуповують вони сировину у Чилі, Конго, Перу, Китаї, США, Австралії, Індонезії, Замбії, Канаді та Польщі. Як бачимо, поляки, попри досить активний розвиток індустрії, займають лише 10-ту сходинку у топі світових експортерів.
На тлі очікуваних мит Трампа проти Індії, КНР та інших учасників цього списку (хай і з “паузами”), можна очікувати на збереження різноспрямованих цінових трендів, коли Китай своїм попитом ціни “підіймає”, а США митами – знов “опускає” на деякий час. Тим не менш, значна потреба у міді є ознакою розвиненої промисловості. Тому варто придивитися й до українських покладів цього металу.
“Мідні фантоми” в Україні
Михайло Жернов, незалежний директор австралійсько-американської Critical Metals Corp, каже, що його компанія не видобуває мідь в Україні, адже, за його даними, “родовища в Україні бідні, й є питання щодо доцільності видобутку”.
“В України немає промислових запасів мідних руд, попри загальні досить значні перспективні прогнозні ресурси. Загалом на території України відомо про більш ніж 150 рудопроявів міді, деякі з яких можуть розглядатися як потенційні родовища, – пояснює представник галузі. – Найбільш перспективною є Волинсько-Подольська металогенічна провінція, де знайдена самородна мідна мінералізація і виділені перспективні Волинський, Манецький й Кухотсько-Кольський металогенічні райони. Але більш глибокий аналіз ми не проводили”.
На питання, чи готові американські інвестори вкладатися в розвідку та видобуток української міді (адже Critical Metals Corp – це американсько-автстралійська компанія, яка вже присутня в Україні), пан Жернов, на жаль, не зміг надати відповідь.
Ксенія Оринчак з Національної асоціації добувної промисловості пояснює, чому інвестори та видобувники досить обережні щодо міді та взагалі видобутку в Україні, яка нібито багата на поклади буквально всього: просто радянські геологи, які робили дослідження десятиріччя тому, як виявилося, “прикрашали” свої звіти та на повірку їхні дані виявляються далекими від реальності.
“Геологічна правда полягає в тому, що на сьогодні в Україні немає жодного комерційно розвіданого та розробленого родовища міді. Весь потенціал базується майже виключно на оцінках радянських часів, які, як зараз доведено, є глибоко помилковими та ненадійними. Детальна сучасна переоцінка цих історичних досліджень, зокрема у Волинському рудному районі, виявила систематичне “значне штучне завищення” ресурсних показників, – жаліється пані Оринчак. – Радянські геологи систематично порушували сучасні стандарти розрахунків. Ігнорували мінімальний вміст міді (0,2%), мінімальну товщину рудного тіла (1 м) і штучно поєднували невеликі, лінзоподібні поклади, щоб заявити про великі, безперервні рудні тіла”.
Втім, не все так погано. Передусім на Волині, яку згадував й Михайло Жернов.
“Хоча волинська самородна мідь є високоякісною, інші рудопрояви можуть містити руди з невисоким вмістом металу, що ускладнює їх рентабельну розробку за застарілими технологіями. Сучасні технології дозволяють вилучати мідь і з бідніших руд, але це знову ж таки впирається в необхідність значних інвестицій у новітнє обладнання”, – зауважує експертка.
Вона додає, що українська мідь дійсно є частиною Угоди про мінеральні ресурси, підписаної між Україною та США, і що цей метал входить до переліку 57 корисних копалин, що становлять стратегічний інтерес для обох країн. Але якоїсь конкретики за цим питанням наразі немає. Але у майбутньому вона може з’явитися. Адже чим більшими будуть потреби вітчизняної промисловості (передусім ОПК), тим більше уваги буде до видобутку міді. Особливо до Волині, адже на сусідніх польських територіях видобуток йде досить успішно.
Як саме використовується мідь у виробництві Ксенія Оринчак теж нам пояснює:
“Найбільшим споживачем є виробництво боєприпасів. Гільза стандартного 155-мм артилерійського снаряда, виготовлена з латуні (сплаву міді та цинку), містить близько 0,5 кг міді. Враховуючи, що Збройні Сили України використовують до 7 000 таких снарядів на день, щоденне споживання міді лише для цього типу боєприпасів може сягати 3,5 тонн. У глобальному масштабі, за оцінками експертів, військове використання міді, що становило 2,19 мільйона тонн у 2021 році (10,5% від загального виробництва рафінованої міді), може майже подвоїтися до 4,22 мільйона тонн до 2026 року через глобальне переозброєння, стимульоване війною в Україні”, – звертає увагу виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України.
Мідь для нас та для всього світу є критичним, хоча й не надто рідкісним елементом. Попит постійно зростає – і в нас, і за кордоном. До України імпортують головним чином вже готові вироби, але зі зростанням власної промисловості і, відповідно, потреб, українці та іноземні інвестори змушені будуть звертати все більше уваги на українські родовища. Ситуація з якими, на жаль, не дуже зрозуміла через маніпуляції радянських геологів, завданням яких було показати не реальні площі для видобутку, а зробити чергову “перемогу” під партійний з’їзд.
Тому над українськими надрами роботи ще не початий край. У тому числі – й для держави, для якої є “домашнє завдання” щодо дозволів, гарантій, вирішення земельних спорів та всього іншого, що вже 30 років заважає нам розвивати наші дійсно вкрай цінні надра. У тому числі і з метою збільшення нашої самодостатності щодо військових потреб.