Найбільше працевлаштованих українців у Польщі, а найменше – У Норвегії.
Він зазначив, що найпростіше знайти роботу українцям в Польщі, Чехії та Словаччині, бо ці країни постійно потребують робочу силу.
“А Франція, Велика Британія та Німеччина, можуть собі дозволити перебирати і чекати, поки люди підвищать свою кваліфікацію і будуть працювати, як фахівці. Якщо казати про Європу загалом, то найскладніше українцям знайти роботу в Норвегії. Там роблять ставку на людей, які знають норвезьку мову, а вивчити її дуже складно. Тому ця країна є однією з не багатьох, де дійсно дуже важко почати працювати”, – розповів Воскобойник.
Він зазначив, що кількість українців, які працевлаштовуються, і тих, хто отримує соціальні виплати, залежить від країни перебування.
“Польща завжди робила ставку на залучення людей, котрі будуть працювати у сфері звичайної фізичної праці. Це робота на складах, конвеєрах, готельно-ресторанний бізнес. Тут не обов’язкове підтвердження кваліфікація, нострифікація дипломів, вивчення польської мови – можеш приїхати і на наступний день знайти роботу і почати працювати, В Польщі працевлаштовані близько 70% тих, хто отримав статус тимчасового захисту”, – розповів експерт.
За його словами, протилежна ситуація в Німеччині. Адже ця країна завжди робила ставку на залучення професіоналів, котрі будуть мати кваліфікацію і на високому рівні знатимуть німецьку мову.
“Відповідно, у 2022-2024 роки в Німеччині працевлаштувалося близько 20-25% українців. Дані за 2025 рік свідчать, що вже майже 39% українців знайшли роботу, працюють офіційно і сплачють податки. Німецький уряд хоче, щоб кількість тих, хто працює, збільшилась мінімум до 50%”, – наголосив Воскобойник.
Він додав, що існує частка українців, які свідомо обрали шлях не працювати, поки отримують виплати.
Працевлаштування українців в Європі
Як повідомляв УНІАН, раніше голова “Офісу міграційної політики” Василь Воскобойник зазначав, що близько 70% українців з вищою освітою працюють на низькокваліфікованих роботах в країнах Європи. За його словами, це пов’язано з тим, що вони не можуть швидко вивчити мову у країні перебування, е можуть швидко нострифікувати дипломи, не можуть набратися тих компетенцій, котрих потребують у країні-перебування.