12:00, 06.08.2025 19 хв.
Аграрії прогнозують менший урожай, ніж торік – передусім через погодні аномалії. Паралельно відбулася ліквідація Мінагро, а ЄС повернув квоти на експорт. Що буде з українським зерном, та який з видів хлібу здорожчає найбільше, дізнавався УНІАН.
Погода цьогоріч сильно попсувала нерви українським фермерам. Експерти дають різні прогнози щодо майбутнього врожаю, проте превалює невтішна думка, що зерна цього року буде менше. Разом з тим ЄС повернув квоти на експорт українських товарів, в тому числі пшениці. А влада в самий розпал збиральної кампанії ліквідувала профільне міністерство.
Тепер аграрії кажуть, що в кінці року хліб точно буде дорожчим. То скільки ж зберемо восени, і чому є ризик того, що від деяких продуктів українцям доведеться відмовитися? Про перспективи цьогорічного врожаю і його вплив на ціни УНІАН розпитав аграрних фахівців.
Капості матінки-природи
Найпершим викликом, що постав перед українськими аграріями, стала погода, яка виявилася доволі підступною.
Причому в цьому році справа не обмежилася лише стандартною літньою спекою. Тут були і раптові “включення в ефір” зими в середині березня після рекордного потепління. Коли люди могли ходити по вулиці в футболках, а вже за тиждень – в пуховиках. І повторні заморозки на початку травня. І нашестя сарани вже влітку.
Перепади температур та нашестя шкідників істотно вплинули на майбутній врожай.
До прикладу, лише в другій декаді березня температура поверхні ґрунту мала колосальний розкид амплітуди від мінус 10-14 до плюс 22-42 градусів за Цельсієм. Якби в рослин був рот, вони б кричали.
“В цілому були і заморозки, і посуха. Відсутність дощів породила проблематику з входом в кампанію. Замість пшениці фермерам доводилося сіяти ранні ярі культури, соняшник теж постраждав. Потім ще й сарана”, – розповідає УНІАН заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.
Аграрний експерт зазначає, що в цьому році втрати врожаю будуть. Особливо це стосується південно-східних регіонів, частково північних та центральних.
“Буде зменшення, втрати оцінюємо на рівні 5 відсотків. Так, на Дніпропетровщині аграрії масово передислоковують поля. 55 мільйонів тонн зернових зібрали минулого року – в 51-52 мільйони тонн оцінюють цьогорічний врожай”, – каже експерт.
Називати остаточні цифри можна буде по Арестовичу – тобто за два-три тижні.
“В середині серпня буде зрозуміло. В цілому показник достойний – ми зможемо забезпечити як себе, так і експорт”, – впевнений Марчук.
Втім, перший віце-президент Торгово-промислової палати України Михайло Непран дає обережніший прогноз – на його думку, картина стане чіткішою не раніше кінця поточного місяця.
“На мою думку, кінець серпня – початок вересня. Перші 10 мільйонів тонн зернових зібрали і обмолотили (станом на кінець липня, – УНІАН). Це, чесно кажучи, небагато”, – зауважує фахівець у розмові з УНІАН.
Сталося неминуче
У частині експорту вирощеної продукції аграріям також вистачає клопотів. Адже
безмитний торговий режим з Євросоюзом, запроваджений в 2022 році після повномасштабного вторгнення, більше не діє. З 6 червня цього року ЄС повернувся до довоєнних норм, встановлених в рамках зони вільної торгівлі, чинної з 2016 року. Це означає відновлення квот для українських продуктів харчування. І хоча деякі з них було збільшено, це все одно суттєво обмежить український експорт до преміального європейського ринку.
За даними Європейської комісії, у 2024 році Україна збільшила аграрний експорт до країн ЄС на 11%, що зробило нашу державу третім за величиною експортером їжі у блок. Загальна виручка від експорту продовольства у ЄС склала 13 мільярдів євро.
Скасування “торговельного безвізу”, що діяв з 2022 року, зіпсує цю динаміку та призведе до відчутних втрат аграріїв. Так, раніше заступник міністерки економіки (а нині – віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції) Тарас Качка зазначав, що українські експортери можуть недорахуватися майже 3 мільярдів євро на рік. І хоча перемовини з європейською стороною тривають, вже очевидно, що “як раніше” – більше не буде.
Михайло Непран зауважує, що скасування безмитного режиму було невідворотнім. На питання, чи можна було якось запобігти поверненню квот, він відповідає заперечно.
“Повернення з політичної точки зору було неминучим. Пільговий режим – на те і називається пільговим, що він діє на певний і короткий період”, – каже Непран.
Водночас він відзначає, що українські фермери змогли показати – вони серйозні гравці, незважаючи на війну.
“Маючи не такі пільгові умови, як в ЄС, ми конкурентоздатні. В тій самій Польщі фермер може отримати кредит під 2% річних”, – зазначає фахівець.
Денис Марчук констатує, що нові квоти ЄС істотно зачеплять аграріїв. Отже, потрібно продовжувати вести діалог з західними партнерами.
“По пшениці було 4,7 мільйона тонн експорту – тепер вони скоротилися до 1,3 мільйона тонн. Зараз є домовленості про зону вільної торгівлі – це кращі умови, ніж були до 2022-го, але гірші, ніж з 2022-го по 2024-ий”, – розповідає він.
Подальші стосунки з ЄС цілком здатні швидко покращитися з розширенням доступу українських товарів на ринки Старого світу. Це могло б стати одним з пріоритетів переформатованого уряду на чолі з Юлією Свириденко.
“Може бути й таке, що це станеться навіть в цьому сезоні. Це гнучка історія і постійний змінний процес. Якщо, наприклад, засуха в Європі, то можемо експортувати більше – як з маслом вершковим було, коли вдвічі зріс експорт. Чи коли була сильна засуха в Іспанії і Італії, у нас – і на росії, на жаль – закупили більше зерна”, – підсумовує Михайло Непран.
Нові виклики – нові можливості
Слід зауважити, що зниження поставок в ЄС українського зерна не дорівнює автоматично його надлишку і здешевшанню на внутрішньому (вітчизняному) ринку. Аграрії будуть шукати, де його можна продати вигідніше.
“Будемо знаходити додаткові ринки – це передусім Азія, Африка. Так, будуть більші затрати на логістику – але не буде проблем з реалізацією, бо вони сильно зацікавлені в нашій продукції”, – каже нам Денис Марчук.
Михайло Непран погоджується і зазначає, що ключовим є питання логістики.
“Азія, Африка – вони нікуди не ділися, працюємо і будемо працювати з ними. Одна з причин війни – конкуренція за ринки збуту. Росія хотіла збувати своє зерно в Африку, в тому числі, замість українського”, – розповідає фахівець.
Так, перелаштовуватися на нові ринки – це справа не одного дня. І це не легко – вчора продавати в Люксембург, а завтра почати вже в Китай. Проте українські аграрії під час війни пройшли вогонь, воду і мідні труби і, здається, вже можуть практично все. Аби от тільки не вставляли палки в колеса.
“Нещодавно по сої і ріпаку прийняли новий закон (про введення 10% експортного мита на сою та ріпак для стимулювання внутрішньої переробки, – УНІАН), і одразу ціни на 70 доларів опустилися від ринкових”, – нагадує Марчук.
Заступник голови ВАР також вказує, що аграріям без різниці, продавати врожай в Україні чи закордон. Багато хто контрактується всередині країни – головне, аби ціни були ринковими.
Непран додає, що робити прогнози, куди піде українське зерно замість ЄС, поки що занадто сміливо.
“Це справа невдячна. У нас є фактор, про який ми забуваємо завжди – це Трамп. Які він введе мита завтра, і проти кого – незрозуміло”, – констатує експерт.
Польські блокування кордону навпаки, або куди тепер подітися українському зерну
Коли йде мова про експорт українського зерна в ЄС, не можна не згадати про наших безпосередніх сусідів. Доброзичливі поляки, які кілька років поспіль любили взимку збиратися і водити хороводи на українському кордоні, чим значно ускладнювали вантажообіг з ЄС, переживають геть протилежну ситуацію. Раніше фермери жалілися на засилля нашого збіжжя. А тепер транспортні компанії бідкаються вже на його нестачу.
Так, ще у середині липня польські ЗМІ констатували, що місцеві компанії зазнають збитків через відсутність українського зерна – мова йде саме про його транзит. Перевантажувальні термінали стоять порожніми, транспортні компанії та порти втрачають гроші, і ситуація, яку називають “болісною для економіки Польщі”, загрожує звільненням робітників.
Зрозуміло, що все це неподобство на кордоні було викликано передусім політичними ігрищами провладної (на той момент) партії “Право і справедливість” президента Анджея Дуди та праворадикалами. Михайло Непран загалом теж поділяє таку думку.
“З поляками цікава історія – блокування відбувалося більше політичне, хоча були й економічні причини. Був і недобросовісний експорт з нашого боку. А тепер вибори пройшли, політики заспокоїлися”, – каже експерт.
Найближчим часом на кордоні не буде ніяких заворушень, вважає перший віце-президент ТПП.
“Зараз їм це недоцільно – а от взимку фермерам нічого було робить. Ми попереджали польську сторону, що вони показують себе, як ненадійного торгового партнера. Тепер вони втрачають як країна-транзитер. Хоча до відкриття зернового коридору мали хороший прибуток”, – вказує Непран.
Так чи інакше, саме зерновий коридор, який відкрили для вітчизняних аграріїв Сили оборони України в Чорному морі, є ключовою артерією, яка забезпечує весь світ українським зерном, а нашу країну – валютною виручкою. Експорт зернових йде переважно через чорноморські порти. Денис Марчук озвучує конкретні цифри.
“Багато аналітиків називають цифру 85% – на мою думку, це майже 90%. Переважно це порти Великої Одеси (тобто морські торговельні порти Чорноморськ, Південний та власне Одеський, – УНІАН)”, – каже замголови ВАР.
Навантаження на порти зі зменшенням експорту в Європу повинно вирости, але не критично. Інша справа – якщо Укрзалізниця підніме тарифи на вантожоперевезення приблизно на третину (37%). Інформація про це активно мусується в експертних колах вже півроку. Це дійсно може стати додатковим тягарем для аграріїв.
“Для північно-східних регіонів логістика – недешеве задоволення. Найбільше можуть постраждати Сумщина та Харківщина. Зачепить всіх, але ці прифронтові – найвразливіші”, – говорить Марчук.
На щастя, поки що у поїздах Укрзалізниці дорожчають тільки чай та кава.
Мінагро R. I. P.
Якщо усім іншим катаклізмам можна знайти пояснення, то от що аграрії точно не зрозуміли, так це ліквідацію профільного міністерства просто в розпал збиральної кампанії. Ніби й не вони формують левову частку експортної виручки для країни.
Так, реформи в уряді назріли, і про них з кожної праски не розповідав тільки найлінивіший політолог. Але 21 липня на засіданні Кабміну вирішили жити далі без Міністерства аграрної політики та продовольства, поклавши його функції на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України. Логічно, що декому це здалося аж занадто радикальним. Тим паче, що не так давно Україна вже переживала злиття Мінагро і Мінекономіки, і цей експеримент виявився невдалим.
“Ми у Всеукраїнській аграрній раді виступили проти скасування міністерства – виходячи з того, який вплив має АПК на наповнення держбюджету”, – зізнається Денис Марчук.
Загалом понад 30 аграрних організацій за тиждень до ліквідації Мінагро звернулися до президента Володимира Зеленського з проханням помилувати відомство. Таку реформу називали загрозливою для сектору. Вже колишній голова Мінагро Віталій Коваль висловив побоювання, що аграрії можуть втратити суб’єктність.
Втім віце-президент ТПП Михайло Непран, який десятки років пропрацював на державній службі, не вважає ризикований хід влади пострілом собі в ногу. Він пропонує ширше поглянути на питання існування міністерств взагалі.
“Я не один рік працював в держсфері. Перед новими переформатуваннями я завжди запитую – а які будуть функції? Хто виробляє правила гри в агросфері? Це головні питання. Чи буде держава впливати кадрово, призначати керівників, буде фінансувати? Навряд чи”, – каже експерт.
Непран зазначає – це пов’язано з тим, що агросектор в Україні майже на 100% приватний. Роль держави полягатиме в іншому.
“Якщо пояснювати, щоб було зрозуміло і маленькому українцеві (улюблене порівняння експрезидента Віктора Ющенка, – УНІАН), відомство може встановлювати правила гри, слідкувати за їхнім виконанням, відстоювати на заході інтереси аграріїв”, – додає він.
Зазначимо, що рівень представництва все ж має роль, хоч і суто формальну. Наприклад, є різниця між зустріччю “міністрів АПК Франції і України” та “міністра АПК Франції і заступника міністра економіки з аграрних питань України”. І на таких формальностях вже сотні років побудована дипломатія в цивілізованих країнах.
Можна згадати, коли на черговий виток перемовин у Стамбулі в червні росія замість представництва високого рівня прислала чергову збірну балалаєшників Урюкського району. Тоді американська сторона у відповідь взагалі скасувала свій визіт.
Та, з іншого боку, можна і без Мінагро, каже Непран.
“Найрадикальніший приклад – під час революції в 2014 році Мінагро був заблокований. Фермери казали, що корови дояться, хліб печеться – особливо нічого й не сталося”, – підкреслює фахівець.
Врешті-решт, як і в більшості ситуацій, лише час покаже вірність чи хибність дій влади. Головне не назва, головне – ефективність.
“Зараз ми бачимо, як сформована нова команда. Там є кваліфіковані люди, і ми сподіваємося, що буде діалог, буде співпраця”, – висловлює оптимізм Денис Марчук з ВАР.
“Як варіант, можна було б Мінагро об’єднати з Мінтериторій. Але я не бачу критичних моментів – головне питання, як буде виконувати свої функції (Мінекономіки)”, – резюмує Непран.
То скільки ж зберемо
Генеральний директор науково-дослідного інституту “Украгропромпродуктивність” Володимир Івченко звертає увагу на те, що жнива цьогоріч розпочалися із затримкою на 10-15 днів з великими розривами між регіонами.
“Так, Одещина почала жнива 11-13 червня, а деякі області розпочали обмолот тільки 20-25 липня”, – повідомляє Івченко УНІАН.
За його даними, прогнозований обсяг на поточний сезон пшениці очікується в межах 21 мільйона тонн, що на 5% нижче минулорічного рівня.
“Є регіони, що показують по 6-7 тонн з гектара врожайності пшениці, а є, на жаль, ті, що збирають по 1,5 тонн з гектара”, – додає фахівець.
Озимого та ярого ячменю, за попереднім прогнозом, очікується на рівні 4,5 мільйона тонн – минулого року показник складав 5,3 мільйона тонн. Різниця доволі вагома, але цього року менші посівні площі, тож питання не лише у врожайності, каже Івченко. Прогноз по ріпаку – 3 мільйона тонн, що також менше, ніж попереднього року, коли аграрії забрали 3,7 мільйона тонн.
Прогнозований обсяг на поточний сезон по пізнім культурам очікується на рівні минулого року.
“Кукурудза дуже добре виглядає на полях, жодних ризиків на сьогодні немає. Єдине, що через погоду може затриматися збір врожаю. Якщо раніше деякі господарства у вересні починали збирати кукурудзу, то цього року її жнива розпочнуться, ймовірно, наприкінці вересня – на початку жовтня”, – вказує голова науково-дослідного інституту.
Що буде з цінами
Попри всі виклики, аграрії продовжують робити свою роботу. Навіть зменшення об’ємів врожаю на близько 5% відносно минулорічних показників не зможе лишити українців без хліба. Ці цифри неспівставні, зазначає Денис Марчук.
“Ми вирощуємо більше, ніж експортуємо. Якщо навіть зберемо не 22, а 21 мільйон тонн пшениці, то для задоволення внутрішнього попиту нам потрібно в межах 6 мільйонів тонн на рік”, – підкреслює він.
Нагадаємо, що кожного року аграрії та профільне Міністерство підписують традиційну угоду про обмеження експорту пшениці задля стабільності внутрішнього ринку. Квоти на експорт у цьому сезоні встановлені в розмірі 16,2 мільйона тонн. Тож частина зерна лишиться в Україні.
Директор спілки “Борошномели України” Родіон Рибчинський пояснює, що угодою встановлюються обмеження з великим зазором.
“По пшениці – не повинен суттєво вплинути врожай, оскільки і при врожаї в 20 мільйонів тонн пшениці для внутрішньої продовольчої потреби нам вистачить біля 3,5 мільйонів тонн. Тут більше питання в якості цього зерна, але об’єктивно ми зможемо його оцінити не раніше другої половини вересня”, – зазначає Рибчинський в розмові з УНІАН.
А от щодо житнього хліба вже можуть бути хитання цін.
“По житу – однозначно. Його пропозиція в поточному році буде меншою, ніж в минулому і, відповідно, ціна буде рости. Достатньо сказати, що жито за останній маркетинговий рік виросло в ціні вдвічі. Відповідно вдвічі дорожчало житнє борошно, і відповідно ціни на житньо-пшеничні сорти хліба також суттєво виросли” – додає фахівець.
Володимир Івченко також попереджає, що у 2025/2026 маркетинговому році (з 1 липня 2025 по 30 червня 2026 року) очікується дефіцит жита.
“Така ситуація неминуче призведе до зростання цін на житній хліб, а частина виробників, ймовірно, припинить його випікання. Уже зараз частково переробляється польське жито, а хлібопеки користуються балтійським житнім борошном”, – каже голова “Украгропромпродуктивності”.
Та повернемося до пшениці. Більш вживаним і розповсюдженим в Україні є хліб саме з пшеничного борошна, сюди належать так звані “соціальні сорти” хліба. З пшениці роблять батони, тости, пряники тощо.
Івченко повідомляє, що з початку 2025 року хліб з пшеничного борошна вищого ґатунку подорожчав на 8,6%, до минулого року – на 20,6%. Серед причин науковець називає зростання цін на всі інгредієнти, електроенергію, логістику та необхідність підвищення зарплат.
При цьому пшеничне борошно вищого ґатунку з початку 2025 року подорожчало на 9,4%, до минулого року – на 27%.
“До кінця 2025 року ціни на хліб в Україні можуть зрости ще на 10%”, – прогнозує Івченко.
Якщо переводити відсотки в гривні, математика виглядатиме наступним чином:
“Об’єктивно ми споживаємо 150−200 грамів хліба щодня, тобто на місяць – близько 5 кілограмів. Отже, щомісяця ми витрачаємо на хліб 200−250 гривень. Якщо ціна за рік збільшиться на 20%, то людина щомісяця витрачатиме на хліб на 50 гривень більше”, – рахує голова “Украгропромпродуктивності”.
…Аграрії в цьому році стикнулися з купою проблем, з яких погодні умови здійснили безпосередній і найбільший вплив на об’єми майбутнього врожаю. І хоча внутрішній ринок буде забезпечений зерном, хліб та пов’язані продукти неодмінно будуть дорожчати в силу об’єктивних причин. Прогнозований коридор росту цін – 10% до кінця року.
Окремо житній хліб подорожчає сильніше саме через неврожай.
Повернення квот на торгівлю з ЄС покладе на фермерів додаткові витрати, і так само додасть головного болю налагодження логістичних ланцюжків з новими-старими ринками збуту. Але ці ринки є, і вони зацікавлені в українській агропродукції. А діалог з західними партнерами по збільшенню квот і пошук нових на світових ринках має стати одним з ключових пріоритетів реорганізованого Міністерства економіки.