08:00, 28.07.2025 28 хв. Інтерв'ю
Генеральний директор Prozorro Микола Ткаченко розповів УНІАН, як працює система державних закупівель, чому досі з’являються корупційні тендери та як вони відслідковуються, і чи перетвориться повоєнне відновлення на “Велике крадівництво”.
Під час Революції Гідності українське суспільство чітко продемонструвало свій запит: відкрита держава без корупції. Однією з перших системних реформ на цій хвилі стала поява Prozorro – електронної системи публічних закупівель, яка зробила державні витрати відкритими та стала одним з символів антикорупційного прориву України.
Запущена як волонтерський проєкт, з 1 серпня 2016 року Prozorro стала обов’язковою для всіх державних закупівель. Завдяки цій системі люди змогли бачити у реальному часі, що купують державні установи, за скільки, у яких об’ємах – та виявляти потенційні зловживання.
З початку повномасштабного вторгнення вона стала інструментом пильного громадського контролю та зробила помітними добре відомі тендери на закупівлю барабанів та сковорідок для укриттів, робіт з відновлення прифронтових стадіонів тощо. І тепер, коли держава готується до відбудови, коли корупційні ризики кратно зростуть, роль прозорого моніторингу стає ще важливішою.
З нагоди восьмої річниці генеральний директор державного підприємства Prozorro Микола Ткаченко розповів в інтерв’ю УНІАН, як влаштована система, через яку держава щомісяця витрачає мільярди гривень, як вона трансформується та чи готова до нової хвилі тендерів у рамках післявоєнної відбудови. Крім того, очільник компанії пояснив, як у майбутньому штучний інтелект може допомогти боротися з махінаціями, чи готова Prozorro експортуватись у інші країни, та якими були найдивніші закупівлі в історії.
Ви називаєте себе ІТ-компанією, але юридично — це державне підприємство. Що таке Prozorro простими словами, і чому ця система важлива?
Prozorro – це, дійсно, ІТ-компанія в першу чергу. У нас профіль – розробка і розвиток електронної системи закупівель. У компанії майже кожен є спеціалістом із закупівель, і ми приймаємо дуже активну участь в розробці нормативної бази. Тобто працюємо з Департаментом публічних закупівель Мінекономіки, Держаудитслужбою, Антимонопольним комітетом, усіма стейкхолдерами.
Розуміючи обмеження системи та технологічні процеси, ми можемо впливати на те, як саме буде побудована нормативна база. Звісно, намагаємося зробити це якомога ефективніше для замовників, щоб вони допустили найменшу кількість можливих помилок. І навіть якщо допустили ці помилки, то щоб система їм змогла підказати, що тут, скоріше за все, вони щось інше мали на увазі.
Скільки працює людей у вашій компанії?
У нас приблизно 60 людей всередині компанії. Ми також працюємо ще з колегами, які на аутстафі (коли компанія наймає співробітників іншої компанії для роботи від її імені, – УНІАН) й на аутсорсі (коли компанія укладає контракт з іншою компанією для надання послуг або продуктів, які вона могла б виробляти сама, – УНІАН). Близько 80 людей підтримують і забезпечують розвиток системи.
Система сама по собі розподілена, вона не знаходиться в одному дата-центрі, аби забезпечити надійність. Ми частково розміщуємо копію системи навіть в Amazon, щоб забезпечити безперебійну роботу у разі, якщо станеться щось дуже непередбачуване. Може, не на тому ж самому рівні швидкої дії, але щоб державні закупівлі продовжували існувати. Сама система дворівнева.
Що це означає?
Є Prozorro як ядро, в якому зосереджені всі правила, центральна база даних, тобто вся інформація. І є 12 майданчиків, але це не стала цифра. Хтось може доєднуватись, можуть відключатися.
Майданчик забезпечує взаємодію замовників і постачальників між собою з нашою системою. Це комерційні організації, які розробляють користувацький інтерфейс для участі в Prozorro. І така архітектура дозволяє розвантажити наших людей від спілкування і підтримки безпосередньо користувачів.
Ми є другою лінією підтримки. Тобто якщо вже на комерційних майданчиках не змогли зарадити якійсь ситуації замовника чи постачальника, то вони можуть звернутися до нас, і ми також можемо надати кваліфікаційну допомогу.
Третій рівень підтримки – це вже Міністерство економіки. Вони дають консультації щодо політики, а ми – щодо функціонування системи на майданчику бізнес-процесу в користувацькому досвіді.
Як ця система публічних закупівель працює? І у чому різниця між тендерами та Prozorro Market?
Є, дійсно, державний маркетплейс Prozorro Market. Обидва ці напрями вже майже однакові за об’ємом, іноді навіть Prozorro Market трохи більший за кількістю саме конкурентних закупівель.
Маркет сам по собі – це набір технічних характеристик, які об’єднуються в профіль. Наприклад, вам потрібен ноутбук. У ноутбука є ряд характеристик: діагональ, операційна система, оперативна пам’ять, швидкість процесору і все інше. І, ось, центральні закупівельні організації під певні категорії товарів створюють профілі, і в ці профілі кваліфікують учасників з їхніми товарами.
Замовники дивляться, що їм потрібен ноутбук, йдуть в Prozorro Market, вибирають собі ноутбуки, ряд характеристик і оголошують закупівлю. Маркетплейс дає можливість спростити подачу та оголошення. І, тим самим, зменшити терміни на проведення цієї закупівлі. В цьому є легкість і зручність маркету.
Але, за великим рахунком, ми вже не робимо великої різниці між одним і іншим. Ми розуміємо, що це два однаково ефективних інструменти. Просто один застосовується для швидких і маловартісних закупівель. А якщо у вас складний предмет закупівлі – наприклад, прискорювачі чи турбіни (це не купиш просто так на ринку), – потрібно докладно описувати технічні вимоги. Тоді ви йдете в звичайні відкриті торги.
Чи схоже це на американський Amazon чи українську Rozetka для державних закупівель?
Я звик так це називати. Є сформовані категорії, у яких представлені товари. Є візуалізація по ним, і майданчики гарно відображають це у вигляді красивого маркетплейсу.
Якщо вже є достатня кількість закупівель конкретного товару з певного профілю, то ми можемо показати усереднені ціни. Це додаткова допомога замовникам, щоб зрозуміти, скільки насправді може коштувати їхня закупівля. Бо у нас є такий параметр як очікувана вартість – це коли замовник має сигналізувати, скільки він орієнтується витратити на ту чи іншу закупівлю. І ось ретроспективні дані додають йому можливість зрозуміти, що і по якій ціні виходить, і скільки він може купити за свій бюджет.
Як Prozorro допомагає знизити корупцію в Україні, особливо під час війни?
Якщо є якісь “зашкварні” кейси, то ми маємо розуміти, що вони виявилися завдяки саме нашій системі. Тому що в якийсь момент серед мільйона процедур хтось зміг виявити конкретну закупівлю з ознаками порушень лише тому, що вона була публічною.
Якби ці закупівлі не проходили через Prozorro, а публікувались, наприклад, лише на сайті окремої державної компанії, або взагалі ніде, то навряд чи хтось би побачив. Можливо, десь у газетці написали б, мов, була така закупівля, і виграв такий-то, але без жодної інформації про альтернативні пропозиції, технічну документацію і все інше.
Наші принципи прозорості, що всі бачать все, якраз дозволяють watchdogs (тим, хто стежить за закупівлями) слідкувати за тим, як витрачаються, або намагаються витрачатись державні кошти – раціонально чи не раціонально.
І те, що ми бачимо такі сценарії, дає можливість сфокусуватися на тих людях, які, можливо, не доброчесно ведуть свою роботу. Таким чином далі це розкручується у справи, скандали і все інше.
Усі пам’ятають тендери з закупівлею сковорідок, барабанів для укриттів. Досі трапляються торги із відверто завищеними цінами та такі, що прописані під конкретного учасника. Чому ці тендери та пропозиції не відсіваються на початковому етапі, і чи існують взагалі якісь запобіжники?
Вони є. У нас є два контролюючих органи, які авторизовані приймати рішення під час закупівель. Це Антимонопольний комітет, в якому якраз можна оскаржувати технічні запити. Тобто якщо ви, як постачальник, бачите, що даний тендер був сформований з прицілом на якогось вашого конкурента, то ви звертаєтеся в Антимонопольний комітет і говорите, що ось тут технічна документація виписана з метою обмежити конкуренцію.
В Антимонопольному комітеті є фахові спеціалісти, у них є лімітована кількість днів – зараз, здається, десять днів на прийняття рішення по тій чи інші скарзі. І протягом цих десяти днів ця закупівля, на момент розгляду скарги, зупиняється. Антимонопольний комітет дає своє рішення – або погоджується зі скаржником, або відхиляє його пропозицію. У разі погодження обов’язком замовника є виконати й внести зміни в технічну документацію, щоб не обмежувати конкуренцію.
Друге – це Держаудитслужба, яка також постфактум або превентивно може подивитися на те, як йде закупівля. Вони можуть перевірити, чи не були неправомірно відхилені ті чи інші учасники. Тут повноваження трохи перетинаються з Антимонопольним комітетом. Але різниця в тому, що Антимонопольний комітет діє по запиту учасника. А Держаудитслужба знаходиться в постійному пошуку. І якщо самостійно знаходить ту чи іншу закупівлю, де є порушення, то вони виносять свою декларативну постанову, в якій зобов’язують замовника зробити дещо інше.
Також завдяки підтримці Світового банку ми розробили для Держаудитслужби автоматичні індикатори ризиків, які виявляють закупівлі, де є потенційні проблеми. Вони йдуть і, залежно від того, з яким антирейтингом до них пройшла та чи інша закупівля, дивляться, що там могло бути не так, і дають свої резолюції: чи все окей, чи моніторинг дав результат, чи не дав.
Чи можна автоматизувати такі перевірки?
Стратегічно, напевно, так. Ми зараз намагаємося впровадити якомога більше інструментів автоматизації.
У нас є пілотний проєкт на базі штучного інтелекту, який за документацією, яку видав замовник на тендер, може проаналізувати її по дуже багатьох параметрах. Там 160 параметрів у 12 категоріях, щоб дати інтегральну оцінку доброчесності цієї закупівлі. Якщо оцінка не максимальна, система дає рекомендації, що виправити, щоб було, наприклад, не 35%, а 100% у кожній категорії.
Замовник, зі своєї сторони, дивиться, як система оцінила його роботу, і може прийняти рішення – вносити зміни, дослухатись до рекомендацій штучного інтелекту, чи ні. Якщо він дослухається і змінює, то це сигнал, у першу чергу, ринку, що це адекватний замовник, до якого варто йти. І тоді він отримує кращу та більшу пропозицію і, відповідно, кращу ціну.
Якщо ж замовник вирішив проігнорувати цю історію, і у нього рейтинг закупівлі нижче за 60%, то це вже ознака потенційного зловживання. Такі кейси ми будемо передавати в Держаудитслужбу, щоб вони вже, як орган, відповідальний за контроль, провели перевірку.
Ідея є. Залишилося тільки знайти гроші, щоб цю модель впровадити в життя. Пілот у нас успішний. Але масштабувати його ми не можемо через брак коштів на дата-центри.
Скільки на це може знадобитись часу і грошей?
Умовно – місяць на те, щоб розгорнути цю модель. Коштує це приблизно від 250 до 300 тисяч доларів на рік. Але потенційний ефект непомірно більший, звісно. Ми могли б забезпечити конкуренцію, прозорість, легкість при аналізі тих чи інших тендерних запитів.
Чекаємо на початок нового фінансового року у ЄС та США. Подивимось, можливо, вже подано відповідні запити на фінансування в межах матеріально-технічної допомоги. Почекаємо, поки приймуть відповідні бюджети. Можливо, є шанс отримати кошти.
Скільки грошей на місяць проходить через Prozorro? Це мільйони, мільярди — про які масштаби йдеться?
Це мільярди. За минулий квартал в нас було закупівель на 300 мільярдів гривень. Але це не ті гроші, які контролює Prozorro. Це ті гроші, які держава витрачає по всім своїм галузям.
Який відсоток держзакупівель сьогодні проходить саме через Prozorro?
У нас зараз всі держзакупівлі проходять через Prozorro. Згідно із законом, є можливість при невеликих закупівлях не залучати конкурентні процедури. Тобто ви можете укласти прямий договір із постачальником і відзвітувати в системі, чому прийняте таке рішення. Бо іноді витрати на проведення самої процедури закупівлі з точки зору замовника і постачальника більш витратні, ніж вартість самого договору.
Наприклад, якщо вам треба пофарбувати перед святом дерева, то немає сенсу шукати підрядника, який вам це зробить за 7-8 тисяч у невеличкому парку. Просто хтось як ФОП вам це пофарбує. Ви підписуєте договір і публікуєте його в системі для того, щоб громада бачила, скільки реально витрачено на це.
Чи можете ви назвати ТОП-3 галузі за обсягами закупівель?
Паливо, енергетика, харчі як завжди. Медицина також у топі.
До речі, у нас є BI-модуль (Business Intelligence, з англ.: бізнес-аналітика). Він відкритий і там дуже класні інформаційні панелі, де можна всю аналітику, яка цікавить, отримати у два кліки. Для цього не потрібно бути дата-аналітиком чи ще кимось. Стандартний інтерфейс, який підтримується зараз Transparency International. Тобто вони залишають там повноту даних, все беруть з нашої бази. Ми нічого не приховуємо, і там є вся інформація.
Можна подивитися в розрізі категорій, по яким процедурам проходило. Які товари, хто найбільші постачальники, замовники – вся ця інформація є.
Чи закуповується зброя та амуніція через Prozorro?
Зброя не закуповується, бо під зброю треба зовсім інші сертифікати, забезпечення, рівень безпеки. Тут не може бути повністю відкрита інформація. Тому ні. А от усе, що стосується тилового забезпечення – закуповується. Плюс через нас закуповуються FPV-дрони. Якщо ми це вже вважаємо зброєю, а не товарами подвійного призначення, тоді можна сказати, що і зброю.
Чи є категорії товарів чи послуг, які не можна замовити через Prozorro?
Усе, що можна собі уявити, що може знадобитися державному підприємству, організації, публічній установі, школі – воно все у нас є.
Чи стане Prozorro основною платформою для закупівель у процесі відбудови України?
Агенція з відбудови у нас працює. Я думаю, що інакше й не буде. Поясню чому. У нас вже готовий ринок і постачальників, і замовників. Це більше 160 постачальників. І якщо ми говоримо про відбудову, яка має відбуватися всередині країни, то основна робоча сила, яка виконуватиме ці роботи, також буде в Україні. А це означає, що найефективніше буде провести закупівлю саме у Prozorro, щоб долучити нашого ж постачальника послуг і робіт, як мінімум.
Ми не обмежуємо конкуренцію взагалі. У нас вільно реєструються іноземні постачальники. Більше того, процес цієї реєстрації та участі набагато навіть простіше, ніж для національних компаній. Вони апріорі – ті, кому ми віримо. Плюс ми не вимагаємо підписування документів КЕПами (КЕП – кваліфікований електронний підпис, – УНІАН), бо вони не мають українських КЕПів.
Відновлення України після війни — це багатомільярдні бюджети. Чи готова система Prozorro до такої хвилі закупівель?
Так. Ми більше оперуємо кількістю процедур, а не їхньою вартістю. Вартість – це просто один із атрибутів. Самі гроші ж у систему не заходять і не виходять із неї.
А кількісно тоді система витримає?
Так. Я не думаю, що сама кількість закупівель істотно збільшиться. Вважаю, що ми придумаємо механізми, коли це будуть якісь агреговані закупівлі.
Наприклад, ми говоримо про відбудову певного району в Херсонській області. І от під цей район буде знайдено п’ять-сім генпідрядників, які виконуватимуть будівельні роботи. І це будуть сім тендерів на 350 об’єктів. Тобто це більше функціональна історія.
Тому ми розраховуємо, що коли процес стане на рейки, ми зможемо навпаки знайти підхід, який оптимізує не роботу системи або ресурси, а саме підхід, що збільшить раціональність проведення закупівель.
Чи є ризик, що саме в період великої відбудови почнеться велике розкрадання? Як ви до цього готуєтесь?
По-перше, ми намагаємося типізувати контракти. Щоб уникнути маніпуляцій усередині договору. Ми зараз з Агенцією з відновлення опрацьовуємо створення типових шаблонів договорів із плюс-мінус типовими специфікаціями.
По-друге, ми забезпечуємо на рівні законодавства і системи можливість завантаження специфікацій у машиночитному вигляді.
Що це означає?
Це має бути специфікація в форматі Excel або PDF, щоб її можна було швидко проаналізувати. І маючи всю оцифровану інформацію, порівнюючи з бенчмарками на ринку (Бенчмарк – показник, що використовується для оцінки стану ринку або його сегментів, -УНІАН), ми зможемо зрозуміти, де, по-перше, спрацьовує регіональний фактор, оскільки ми розуміємо, що у східних областях ціни, ймовірно, будуть вищими, ніж у більш безпечних західних.
По-друге, розуміючи вплив сезонного чинника, ми зможемо побачити, якою була реальна цінова надбавка, і суспільство зможе відреагувати. Ми не є жандармами, але ми є інструментом, що може підсвітити потенційні правопорушення, щоб далі по ним вже відпрацьовували фахові органи.
У майбутньому в нас є план по інтеграції з системою ЄДЕССБ (Єдина державна електронна система у сфері будівництва, – УНІАН) – це система Мінінфраструктури, яка безпосередньо займається проєктною документацією по кожному об’єкту і там формує кошториси. Ми взагалі будемо забирати підготовчі файли, віддавати їх через нашу систему підрядникам, які заповнюватимуть ці документи та повертатимуть їх назад. Це буде повністю цифровізована історія, де по кожній позиції кошторису з архітектурного проєкту буде якась ціна. Це дозволить розглядати кожен проєкт під мікроскопом.
Я вважаю, що на даному етапі цього буде достатньо. Тобто ми говоримо про електронні контракти, електронну специфікацію. Далі вже штучний інтелект може автоматично підсвічувати. Особливо, якщо цих проєктів дійсно буде багато, і люди не розумітимуть, куди дивитися.
Після скорочення програм USAID багато проєктів призупинили роботу. Prozorro продовжує функціонувати – за рахунок чого? Чи залишається платформа самодостатньою, чи є ризик скорочення персоналу або функцій?
Донорські програми були дуже суттєвою допомогою. Але при цьому у нас є власний бюджет на розвиток і підтримку. Підтримку ми забезпечуємо за власний рахунок. Для розвитку невеличкої команди є свій бюджет. Але все, що поза цим бюджетам – це була технічна допомога. І на 90% це дійсно була допомога від USAID, якому ми дякуємо.
Для нас це був шок, бо у нас були амбітні плани, суперкруті проєкти, які довелося поставити на паузу.
Залучили фінансування від UK Aid, і зараз Велика Британія допомагає нам в розпочатих проєктах, які нам потрібно реалізувати в рамках програми нашої євроінтеграції – збільшення антикорупційної складової в системі, діджиталізація.
Плюс ще підключилися нові донори. До нас зайшла GIZ (Німецьке товариство міжнародного співробітництва, – УНІАН) – німецька організація, яка за кошти німецького уряду підтримує державні програми в Україні. Ми співпрацюємо з Європейським інвестиційним банком, Центральним європейським банком. На Світовий банк також є багато надій з наступного фінансового року.
Європейський банк реконструкції та розвитку більше допомагає бізнесу. Ми з ними також працювали, але не зверталися до них зараз за допомогою.
Prozorro – прибуткове держпідприємство? Скільки ви заробляєте щороку і скільки надходить до держбюджету?
Так, але ми не використовуємо державний бюджет. Ми віддаємо 80% свого прибутку державі, частина залишається. Якщо говорити про заробітки: близько 10-12 мільйонів гривень на місяць, іноді до 15 мільйонів гривень. І 80% від цієї суми віддаємо державі.
Чи зацікавлені інші країни у впровадженні такої системи? Чи ведуться конкретні перемовини або пілотні проєкти з іншими державами?
Prozorro з’явилося на тлі Революції Гідності, і нам треба було щось змінювати в державі. Це був той момент, який не проґавили.
Якщо ми будемо дивитися на інші країни, де закупівлі проходять за своїми правилами, де рівень довіри суспільства до держави значно більший, ніж у нас, де, можливо, рівень контролю менший – які можуть бути наслідки того, що всі закупівлі перейдуть в Prozorro? Може відкритись “скриня Пандори” і стане зрозуміло, що не все там так класно.
Ми бачили по зібраній аналітиці з деяких європейських країн, що наші закупівлі значно ефективніші. Але при цьому там немає відповідного запиту від суспільства на створення прозорої системи. Просто тому, що у них і так все добре.
Для країн із ситуацією, схожою на нашу 2014 року, публічна прозорість закупівель поки не є пріоритетом. Але там, де суспільство прокидається і змінює владу, ми можемо запропонувати наш досвід як приклад успішної реформи.
Ми точно з цього не заробимо, тому що система з відкритим кодом. Її можна просто взяти і масштабувати. Навіть зараз останній реліз завантажуйте і встановлюйте десь в іншій країні. Потрібна тільки локалізація – тобто адаптувати правила закупівель під законодавство своєї країни, і плюс адаптувати мову, бо зараз це українська й англійська. Ми будемо щасливі, якщо хтось це реалізує. Будемо допомагати максимально.
Тобто в Україні порівняно з європейськими країнами ефективніше відбувається процес публічних закупівель?
Ми вважаємо, що адаптація нас і наших законів під європейські у сфері закупівель – це трохи крок назад, порівняно з тим, що ми зараз маємо. Тобто у нас деякі (я не кажу, що всі) інструменти і механізми закупівель значно ефективніші і зрозуміліші.
Так, у нас поки немає широкого використання нецінових критеріїв. Ми особисто віримо, що нецінові критерії – це благо. Проте, є ті, хто каже, що це можливий засіб маніпуляцій зі звуження конкуренції.
Ми тільки починаємо запускати динамічні системи закупівель. Це означає, що спочатку оголошується відбір постачальників на певний предмет закупівлі і постачальники можуть докваліфіковуватися протягом всього терміну дії динамічної системи. Якщо постачальник бачить, що це його ніша, чи це його шанс і можливість, бо ніша не заповнена, він перелаштовує своє виробництво, йде на менш конкурентний товар. І в будь-який момент, коли буде технічно готовий, він заходить в цю рамкову угоду великого замовника (як, наприклад, “Укрзалізниця” або “Укрпошта”) і отримує великі замовлення при невисокій конкуренції.
Ось це інструмент, який ми зараз розвиваємо. Ми експериментально пілотуємо його за постановою 1275 – це оборонні закупівлі. Уже всі бачать, що це працює ефективно.
Ефективність така, що на дронах було до 15 учасників на одних торгах. Тоді як у середньому у нас 2,3 учасники приходять. І всі зараз почали вимагати від держави, щоб їм також дали можливість по закону або в якості експерименту оголошувати такі динамічні системи закупівель.
Тобто ви вважаєте, що синхронізація з європейським законодавством буде нас гальмувати?
Ні, це не стане перешкодою. У нас насправді дуже великий відсоток наближеності до європейського законодавства. Але є поняттєві невідповідності, наприклад, щодо електронних каталогів.
За кордоном електронні каталоги – це коли ви, умовно, звертаєтеся до заводу, отримуєте каталог товарів з цінами і обираєте, що замовити. При цьому треба обходити всіх потенційних постачальників, збирати каталоги та порівнювати їхні пропозиції.
У нас же інша ідея: немає сенсу змушувати бізнес надавати повний перелік товарів і фіксувати ціни, бо це зайве навантаження. Замовник просто обирає необхідну категорію товару та профіль, а зацікавлені постачальники надсилають свої актуальні пропозиції з урахуванням логістики та поточної ринкової ситуації. І вже за три дні потреба закривається.
Ми вважаємо, що наш механізм набагато актуальніший. Бо завтра ти підеш в цей каталог, а тобі скажуть: “Подивіться, тут же ціна в доларах по курсу була на певну дату”. А зараз курс інший, взагалі все змінилося, і ціна абсолютно не та, яку ти очікуєш. А тут у тебе ціна формується безпосередньо в момент прийняття рішення, згідно з поточною ринковою кон’юнктурою. І ти як замовник можеш точно так само, враховувати сезонність, наприклад, закуповувати електроенергію на півроку наперед, коли через низьке навантаження на мережу ціна є вигіднішою.
Чи можете назвати дивні чи кумедні закупівлі, які ви бачили в системі?
Найчастіше незвичні закупівлі здійснюються, коли їхня вартість не перевищує порогу, що вимагає тендерної процедури. Втім, навіть у таких випадках замовники зобов’язані публікувати звіт у Prozorro, що дозволяє побачити і нетривіальні приклади витрат.
Так, наприкінці минулого року Кіровоградська обласна філармонія придбала ростову ляльку Шрека майже за 50 тисяч гривень. Відділ освіти, молоді та спорту Бессарабської селищної ради цього року замовив м’яку іграшку Пса Патрона за трохи менше ніж тисячу.
А серед закупівель у системі Prozorro вирізнилася Варварівська спеціальна школа на Полтавщині, яка випадково оголосила тендер на постачання мандаринів та інших продуктів на 20 трильйонів гривень.
Яким ви бачите Prozorro через п’ять років?
Давайте краще десять років. Я бачу закупівлі, коли система за вас, як за замовника, аналізує історичні дані — що, у кого і за скільки ви купували — і вже наприкінці року автоматично формує план закупівель на наступний рік.
Ви на нього подивилися, не чіпаючи нічого, почекали два дні, поки воно саме затвердиться. Тобто мовчазна згода з вашої сторони. Ви не вносите жодних даних по цьому плану, і система сама починає генерувати закупівлі. Якщо нічого з обставин не змінилося, то ви просто сидите й дивитесь, як у вас все само працює.
Якщо ж обставини змінилися, і вам тепер потрібно кількість або збільшити, або зменшити, то ви просто йдете в цю закупівлю і кажете: “Тут інтелект помилився, тут треба зробити ось так”.
І точно так само постачальники, коли будуть оголошені всі плани закупівель на наступний рік, розумітимуть, де їхній ринок, який обсяг цього ринку. Система їм також надасть інформацію у вигляді нотифікацій: “Дивись, ось такі підприємства ось у такі терміни будуть оголошувати закупівлі такої продукції, яка в тебе є. Готуйся”. І він уже починає мобілізовуватися, починає формувати найкоротше логістичне плече, залежно від того, де його потенційний клієнт, і, таким чином, планувати свій бізнес. Можливо, у довгу чи в середньострокову перспективу.
Ось така наша мрія. І це так само дає нам можливість автоматизувати оплати з казначейством. Бо наші електронні договори можуть автоматично реєструватися в Держказні. Ми можемо формувати електронні інвойси по мірі виконання договорів. Ми можемо автоматизувати роботу контролюючих органів. Тобто поки все йде, як вважає система, ми вважаємо, що все окей.
Причому контролюючі органи також дивляться: чи правильні рішення приймає система, і дає нам зворотній зв’язок, що десь треба підкорегувати.
Або, якщо вже людина втрутилася в цей процес, який згенерувала система, то в нас, знову ж таки, вилка. Перше – бажання вчинити якісь корупційні дії, і ми про це сигналізуємо в контролюючі органи. Вони йдуть і дивляться. І якщо вони підтверджують, що “ні, там усе окей було”, то ми якраз беремо цей кейс собі за зворотній зв’язок, що ми десь помилилися у побудові алгоритму, і вносимо відповідні зміни.
Таким чином, система самовдосконалюється, “самолікується”. Ось там я нас бачу через 5-7 років.