Файли Епштейна знову підігріли інтерес до однієї з найгучніших кримінальних історій США, повідомляє jerelo.com.ua з посиланням на nytimes.com. На початку 2026 року світ побачив найбільший масив матеріалів, який роками збирали слідчі, і він одразу запустив нову хвилю запитань — від відповідальності впливових людей до якості захисту потерпілих.
Що мають на увазі, коли говорять про «файли Епштейна»
Під цим поняттям зазвичай мають на увазі великий архів документів і медіа, який накопичили американські правоохоронці під час розслідувань навколо Джеффрі Епштейна. Йдеться не про «одну папку», а про багаторічну базу матеріалів зі справ у різних юрисдикціях, де фігурують протоколи, листування та інші докази. Саме тому будь-яке нове оприлюднення одразу стає подією і для медіа, і для суспільства.
У січні 2026 року Міністерство юстиції США виклало найбільшу партію: понад три мільйони сторінок документів, приблизно 180 тисяч зображень і близько двох тисяч відеозаписів. Загалом у відкритому доступі опинилося майже 3,5 мільйона сторінок. Такий масштаб сам по собі пояснює, чому пошук «сенсацій» часто перетворюється на хаотичне читання фрагментів без контексту.
Хто такий Джеффрі Епштейн і чому справа не стихає
Джеффрі Епштейн народився у 1953 році в Нью-Йорку. Починав кар’єру вчителем, згодом перейшов у банківську сферу, а пізніше створив власну компанію з управління активами. Його клієнтами були дуже заможні люди, і це додавало справі ще більше політичної та медійної ваги.
У 2008 році у Флориді Епштейн уклав угоду з правосуддям: визнав провину в зґвалтуванні неповнолітньої та отримав 13 місяців ув’язнення з можливістю виходити на роботу. У 2019 році його знову заарештували — цього разу за торгівлю людьми та сексуальну експлуатацію десятків дівчат-підлітків. У серпні 2019 року він помер у в’язниці; офіційна версія — самогубство, хоча частина людей і досі підозрює інший сценарій.
Резонанс підсилювався тим, що Епштейн контактував із політиками, мільярдерами та знаменитостями. Його будинки в Нью-Йорку й Палм-Біч, а також приватний острів у Карибському морі називали місцями зустрічей «вузького кола». Після його смерті роками циркулювали чутки про «компромат» і нібито шантаж — і саме на цьому ґрунті кожен новий пакет документів сприймають як можливий ключ до відповідей.
Що саме оприлюднили в січні 2026 року
Остання велика публікація зібрала матеріали з кількох напрямів розслідування. Серед них — справи у Флориді та Нью-Йорку проти самого Епштейна, а також матеріали у справі Гіслен Максвелл, яку засудили за співучасть. Окремим блоком ідуть документи, пов’язані з його смертю в тюрмі, плюс епізоди розслідувань ФБР щодо колишнього дворецького та інших осіб.
За форматом це не лише паперові документи, а й електронні листи, текстові повідомлення, протоколи допитів, фотографії та відео. Частина файлів має затемнення й редагування, щоб закрити імена жертв, медичні дані або інформацію, яка може зачіпати поточні провадження. Через це читачам часто доводиться відрізняти «порожні місця» редакції від того, що реально відсутнє у доказовій базі.
Чому пакет документів вийшов саме тепер
Публікацію прив’язали до політичного рішення: у листопаді 2025 року Конгрес США ухвалив Закон про прозорість файлів Епштейна. Палата представників проголосувала 427 проти 1, а Сенат підтримав документ одноголосно. Президент підписав закон 19 листопада 2025 року, і він зобов’язав Мін’юст викласти всі несекретні матеріали до 19 грудня 2025-го.
Перший випуск справді вийшов, але з великими затемненнями, що викликало критику з різних боків. Уже в січні 2026 року опублікували основну частину — ті самі «3+ мільйони сторінок», які й стали центром уваги. Заступник генерального прокурора Тодд Бланш пояснив, що це виконання вимог закону і фінальний великий реліз, хоча окремі дрібні частини ще можуть доопрацьовувати.
Чиї імена спливають у матеріалах
У документах регулярно зустрічаються прізвища людей, яких суспільство звикло бачити в іншому контексті — політика, великі гроші, шоу-бізнес. Серед прикладів, які обговорюють найчастіше, — Дональд Трамп: його ім’я згадується тисячі разів у листах, фото та свідченнях, зокрема у зв’язку з вечірками в Мар-а-Лаго. При цьому текст прямо підкреслює: наявність згадки не дорівнює доказу злочину, і в наведених епізодах не подано прямих підтверджень протиправних дій.
Також згадуються Ілон Маск (у листах і фотографіях, пов’язаних з островом), Білл Клінтон (на фото та в логах польотів), принц Ендрю (листи від The Duke і знімки) та Білл Гейтс (листи про зустрічі). Окремо фігурує Володимир Путін — понад тисячу згадок, переважно в листуванні. Більшість людей, чиї імена з’являються в масиві, публічно заперечують будь-які неправомірні дії, а самі документи часто дають лише контекст контактів, а не завершену «історію провини».
Міф про «список клієнтів»
Одна з найживучіших легенд — нібито існує готовий «список клієнтів Епштейна», де перелічено людей, яким він «постачав» дівчат. Мін’юст США заявив, що такого списку в матеріалах немає. Крім того, у липні 2025 року провели внутрішній огляд і не знайшли доказів ані шантажу, ані наявності подібного реєстру.
Попри це дискусія не згасає, бо частина політиків і активістів підозрює, що важливі фрагменти могли лишитися поза публікацією. Депутатка Александрія Окасіо-Кортес та інші вимагали повного розкриття, натякаючи, що суспільству показали не все. На практиці це створює замкнене коло: відсутність «списку» для одних є відповіддю, а для інших — ще одним приводом сумніватися.
Версії про спецслужби і російський слід
У нових матеріалах порушують тему можливих контактів Епштейна з російськими спецслужбами. Джерела в розвідці припускають, що він міг бути залучений до операцій компрометації (honeytrap) на користь КДБ чи інших структур. У масиві згадується понад 9 тисяч документів, де фігурує Москва, а також понад тисячу згадок про Путіна, включно з листами про зустрічі.
Паралельно звучать версії про ймовірні зв’язки з ізраїльською розвідкою. Прямих доказів у викладених матеріалах не наведено, але сама поява таких припущень підживлює інтерес до походження статків Епштейна та його мережі контактів. У підсумку файли Епштейна 2026 для частини аудиторії стали не стільки юридичним архівом, скільки полем для конкуруючих версій.
Що кажуть постраждалі та їхні адвокати
Критика лунає не лише через «імена з обкладинок», а й через те, як захищені потерпілі. Адвокати жертв обурюються масштабом редагувань і тим, що в окремих випадках імена постраждалих нібито залишилися відкритими. На їхню думку, таке оприлюднення могло завдати шкоди людям, які й без того проходили через травматичний досвід.
Зокрема, Бред Едвардс та інші юристи говорили про потребу кращого захисту і про доступ Конгресу до нередагованих копій. Для цієї сторони історії важливий не лише суспільний інтерес, а й етика: публічність не повинна повторно травмувати тих, хто постраждав. Саме через це дискусія про прозорість постійно стикається з дискусією про межі відкритості.
Поки тривають суперечки навколо документів, у світі наближається інша дата — 5 лютого 2026 завершується ядерний договір США та РФ, що може запустити нову гонку озброєнь.