Коли мова заходить про російську мову у школах, дискусія швидко стає емоційною. У МОН попереджають: радикальні кроки можуть дати не той результат, на який розраховують прихильники тотальної заборони, повідомляє jerelo.com.ua.
Чому повна заборона може спрацювати навпаки
Заступниця міністра освіти і науки України Надія Кузьмичова в інтерв’ю УП пояснила, що повністю «перекрити» розмови російською в шкільному середовищі — рішення з ризиком зворотного ефекту. На її думку, замість переходу на українську частина суспільства може знову підняти тему «відстоювання права» на використання російської. І тоді енергія піде не в підтримку дітей, а в новий виток конфліктів довкола мовного питання.
Кузьмичова наголосила: якщо держава говорить про відхід від авторитарних практик і про демократичні цінності, то не може перетворюватися на контролера кожного слова. Її логіка проста — мовні норми вже прописані, і ключове завдання в тому, щоб вони реально працювали в повсякденному житті школи. А коли ставка робиться лише на нагляд, покарання та санкції, це рідко змінює звички, зате легко провокує спротив.
Українська як норма школи, а не як «кара за помилку»
Посадовиця підкреслила, що українська мова має бути беззаперечною мовою освітнього процесу і шкільного середовища. Вона пояснює це не тільки питанням освіти, а й державності та безпеки, тобто ширшим контекстом війни та протидії впливу країни-агресора. Водночас, якщо мовну політику зводити до жорстких заборон і не зважати на історичні обставини та десятиліття системної русифікації, школа може отримати «відкат» і ще більше напруження всередині колективів.
Замість того, щоб множити нові лінії розколу, Кузьмичова пропонує інший фокус: послідовно й упевнено зміцнювати позиції української як єдиної мови освіти та підтримувати дітей у переході на неї. Йдеться про правила, які зрозумілі й однакові для всіх, але працюють через усвідомлення та допомогу, а не через страх. Школа, за її словами, має стати простором української мови там, де це природно й комфортно для нового покоління — у навчанні, спілкуванні та розвитку.
Київські цифри: що відбувається в класі й на перерві
Окремо у темі прозвучали дані, які показують реальну картину в столиці. У Києві майже чверть учителів — 24% — спілкуються під час уроків російською мовою, а ще 40% переходять на неї під час перерв. Серед учнів частка ще вища: недержавною мовою на уроках спілкуються 66%, а на перервах — 82%. Такі результати опитування представили у Секретаріаті Уповноваженого із захисту державної мови, їх озвучив Сергій Сиротенко.
Ці цифри важливі не тільки для статистики, а й для розуміння масштабу завдання. Якщо в класі звучить українська, а поза уроком — інша мова, діти отримують суперечливий сигнал і не відчувають сталої норми. Тому питання шкільного мовного середовища упирається не в табличку «заборонено», а в реальну культуру спілкування, яку формують дорослі.
Позиції МОН, депутатів і мовного омбудсмена
Очільник МОН Оксен Лісовий публічно розкритикував учителів за спілкування російською поза уроками. Він назвав «лицемірством» ситуацію, коли педагог викладає українською, але в коридорах чи на перервах переходить на мову агресора. Така подвійність, на його думку, руйнує довіру й нівелює саму ідею української як щоденної норми в школі.
Паралельно народні депутати пропонували заборонити приватним школам здійснювати навчання російською мовою та зареєстрували відповідний законопроєкт. Водночас мовний омбудсмен Олена Івановська в коментарі Суспільному звернула увагу на іншу проблему: батьки учнів рідко подають скарги на вчителів через російську мову на уроках, бо не хочуть відкрито конфліктувати з адміністрацією. В її Офісі також нагадали: скарга на порушення мовного законодавства має спиратися на докази, і без них домогтися реакції буде складно.
Також подивіться наш матеріал про те, скільки іноземних студентів навчається в Україні та які виші вони обирають у 2025/2026 році.