Наявність незареєстрованих пасік є серйозною проблемою для агровиробників.
Україна готує масштабну реформу бджільництва, де особливу увагу буде приділено цифровізації, зокрема, створенню єдиного реєстру пасік і ветеринарно-санітарних паспортів, що дозволить краще контролювати якість продукції та рух бджолиних сімей.
Це одна з ключових інновацій законопроєкту 5274-д “Про розвиток галузі бджільництва, охорону, захист та збереження бджіл”. Він ще у травні зареєстрований Комітетом з питань аграрної та земельної політики та чекає на розгляд у парламенті у першому читанні, пише AgroPortal.
Заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький додає, що, оновлюючи законодавчу базу, важливо дотримуватися європейських принципів, тому сьогодні триває робота з учасниками ринку, щоб максимально врахувати необхідні правки до закону до другого читання, щоб перейти на нові стандарти без ризику для бізнесу.
Наявність незареєстрованих пасік є серйозною проблемою для агровиробників, оскільки вони можуть розташовуватися поруч із полями, обробленими засобами захисту рослин, що створює ризик отруєння бджіл і знижує врожайність.
Такі пасіки ускладнюють контроль над кількістю бджіл на території, що може призводити до недостатнього або надмірного запилення, негативно впливаючи на продуктивність посівів, пояснюють учасники ринку.
“Зареєструвати пасіку не дуже затратно, в зоні бойових дій щорічні обстеження бувають безплатними. Втім, деякі пасічники не хочуть реєструватися через те, що взагалі потрібні затрати на реєстрацію та обстеження. А ті, хто тримає до 15 сімей, вважають це зайвими турботами”, — уточнює власник бренду “Папкина Пасіка” Сергій Папка.
Водночас в асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” додають, що без офіційної реєстрації та ветеринарно-санітарного паспорта пасічник не може легально експортувати свою продукцію до ЄС, а це — прямий бар’єр для доступу до найбільшого у світі ринку збуту меду.
У самому ж ЄС взаємодія між пасічниками й аграріями заснована на принципах співпраці, комунікації та взаємної відповідальності.
“Це не просто добровільні домовленості, а часто — частина ширшої стратегії, що підтримується законодавством і технологічними інструментами”, — резюмує координатор комітету захисту рослин та насіння УКАБ Ганна Каширіна.