У доларовому еквіваленті загальний борг світу у 2024 році збільшився до $251 трлн. Загальний борг світу трохи перевищує 235% світового валового внутрішнього продукту. Про це у своєму блозі повідомляє Міжнародний валютний фонд.
► Читайте сторінку «Мінфіну» у фейсбуці: головні фінансові новини
При цьому глобальний приватний борг знизився до менш ніж 143% ВВП, що є найнижчим рівнем з 2015 року. Це відображає скорочення зобов'язань домогосподарств та незначні зміни в боргу нефінансових корпорацій.
Державний борг світу зріс майже до 93% ВВП ($251 трлн). При цьому державний борг зріс до $99,2 трлн, а приватний борг зменшився до $151,8 трлн.
Зазначається, що у США державний борг торік зріс до 121% ВВП (зі 119% роком раніше), тоді як у Китаї він збільшився до 88% (з 82%).
За винятком Китаю, державний борг у країнах, що розвиваються, в середньому знизився до менш ніж 56%.
Тенденції приватного боргу суттєво відрізнялися залежно від країни. У США спостерігалося значне падіння (на 4,5 відсоткового пункту до 143% ВВП), тоді як у Китаї зафіксовано зростання на 6 відсоткових пунктів до 206 % ВВП.
Серед ринків і економік, що розвиваються, приватні запозичення різко зросли у Бразилії, Індії та Мексиці, але скоротилися в Чилі, Колумбії та Таїланді.
Що визначає структури державного та приватного боргу
Постійно високий світовий бюджетний дефіцит, який в середньому становить близько 5% ВВП, є основною рушійною силою зростання державного боргу. Цей дефіцит досі відображає наслідки пандемії Covid-19, такі як субсидії та соціальні виплати, у поєднанні зі зростанням чистих процентних витрат.
Зниження приватного боргу зумовлене різними факторами залежно від країни та групи доходів. У багатьох розвинених економіках компанії позичають менше, ймовірно, у відповідь на слабкі перспективи зростання. У США сильні балансові позиції та готівкові резерви також сприяють зниженню корпоративних запозичень.
В інших випадках зростання державного боргу разом зі зниженням приватного боргу свідчить про ефект витіснення, коли значні державні запозичення обмежують доступність кредитів або підвищують їх вартість для приватного сектору.
У Китаї зростання приватного боргу було зумовлене боргом нефінансових корпорацій. Зростання, незважаючи на постійну слабкість у секторі нерухомості, відображає все ще достатню пропозицію кредитування, особливо для підтримки стратегічних секторів.
Натомість, борг домогосподарств дещо знизився, оскільки слабкий попит на іпотеку та занепокоєння щодо зайнятості та зростання заробітної плати продовжують негативно впливати на запозичення.
В інших великих ринках та економік, що розвиваються, зростання приватного боргу зумовлене високими процентними ставками та їхнім впливом на непрацюючі кредити (як у Бразилії), покращенням короткострокових перспектив зростання (як в Індії), а також корпоративними злиттями та поглинаннями. І навпаки, слабші перспективи зростання призвели до скорочення приватного боргу в таких країнах, як Колумбія чи Таїланд.
У країнах з низьким рівнем доходу нещодавня динаміка боргу відображає низку додаткових факторів. До них належать більш обмежений фінансовий розвиток, жорсткі умови ліквідності та ефекти витіснення, пов'язані зі зв'язком між суверенним та приватним боргом.
