Діамантова галузь переживає радикальну трансформацію, пише Financial Times.
Що відомо
Усього за кілька років ринок ювелірного каміння зіткнувся з обвалом цін, зміною лідерів та масовим перетіканням споживачів — на тлі вибухового зростання виробництва лабораторно вирощених діамантів у Китаї.
Сьогодні трикаратний синтетичний камінь продається за 7% вартості натурального аналога, а частка штучного каміння на ринку США зросла з 3% до 17% всього за чотири роки. У сегменті обручок їх частка вже перевищує 50%.
На цьому тлі найбільші гравці натурального сегменту зазнають рекордних збитків.
Виторг De Beers у 2023 році скоротився вдвічі порівняно з 2022-м, а на кінець 2024 року компанія накопичила запаси непроданого каміння на $2 млрд — найбільші з 2008 року. Її власник Anglo American виставив актив на продаж.
Причина змін — технологічний ривок та масштабне здешевлення синтетичних каменів, які стали повним аналогом натуральних за хімічними та оптичними характеристиками.
Хоча технології вирощування алмазів відомі з 1950-х, лише за останні 10 років вони стали досить дешевими та масовими, щоб витіснити натуральне каміння з ювелірного сегменту.
2020 року трикаратний «лабораторний» діамант коштував $29 тисяч, сьогодні — менш як $4 тисяч, а ціна на необроблене каміння в Китаї опустилася до $15 за карат.
Китайська провінція Хенань стала світовим центром виробництва синтетичних діамантів. За даними галузі, понад 70% ювелірних штучних каменів у світі виготовляються саме в Китаї, а найбільші фабрики, як, наприклад, Jiaruifu, випускають по 100 тисяч карат на місяць.
Виробництво зосереджено у містах на кшталт Чженчжоу та Чжечен, де десятиліттями вирощувалися промислові алмази для військових потреб. Китайські заводи використовують як класичну технологію HPHT (високий тиск і температура), так і прогресивнішу CVD — осадження з газової фази в мікрохвильових реакторах.
Останні дозволяють виробляти велике каміння по шарах і роблять продукцію придатною для ювелірного ринку. При цьому, за даними Financial Times, діаманти — не єдине дорогоцінне каміння, що зіткнулося з конкуренцією з боку синтетичних аналогів: аналогічне зрушення відбувається і на ринку перлів, де позиції витісняють вироби з Азії, що культивуються.
Економічна перевага Китаю — не лише в масштабі та технологіях, а й у дешевій енергії, субсидіях та недоступності обладнання для експорту (машини класифікуються як технології подвійного призначення). Це робить Китай практично недосяжним конкурентом. Камені після огранювання в Індії (де полірування коштує вп'ятеро дешевше, ніж у КНР) потрапляють у Дубай та Антверпен, а потім у вітрини по всьому світу. При цьому формально країною походження вважається держава, де камінь був відполірований, а не вирощений, що маскує домінування Китаю в галузі.
Паралельно змінюється споживач. Якщо раніше діаманти асоціювалися із заручинами та розкішшю, то тепер їх купують самостійно — молоді жінки, клієнти середнього віку та навіть пенсіонерки.
У Китаї такі покупці стають новою нормою, каже продавець із ринку Чженчжоу: «Раніше діаманти купували лише на весілля. Тепер їх беруть собі». У США тенденція та сама: в Angara, онлайн-магазині ювелірних прикрас, очікують, що до 2030 року до 80% центральних каменів у кільцях будуть синтетичними.
Виробники натурального каміння намагаються відповісти, але їх інструменти обмежені.
Як пише FT, De Beers запустила власну лінійку штучного каміння під брендом Lightbox, сподіваючись сегментувати ринок і утримати преміальний статус натурального каміння. Але проєкт спровокував цінову війну і в результаті було закрито 2025 року.
Бренди посилили рекламу — від кампанії «Worth the Wait» до спроб назвати синтетичні камені «підробками». Але самі визнали: основна причина падіння цін — не конкуренція, а невідповідність між попитом та пропозицією після пандемії. «У нашій галузі є свої зльоти та падіння, — каже Девід Келлі, голова Natural Diamond Council. — У нас був дуже високий пік, а тепер переживаємо найглибший спад за останні кілька років».
У спробі знайти нові ніші, китайські компанії почали пропонувати персоналізовані діаманти, виготовлені з волосся або пороху людини. Замовники — насамперед із Південної Кореї та Ізраїлю. «Кажуть, що діамант вічний, — зазначає глава Jiaruifu Фен Каньцзюнь. — Але ми можемо піти глибше і розповісти особистіші історії. Наше каміння містить у собі справжню сутність і ДНК людини».
