Міжнародна валютна система, в якій долар США домінує вже 80 років, зазнає дедалі більшого тиску через геополітичну напруженість та нові технології. Хоча долар зберігає свої позиції, ризики посилюються, що може призвести до формування менш стійкої багатополярної валютної системи. Про це йдеться у новій доповіді Міжнародного валютного фонду (МВФ).
Непохитна гегемонія долара
Як зазначають у МВФ, визначальною рисою міжнародної фінансової системи залишається домінування долара. Він зберіг або навіть посилив свої позиції, попри кардинальні зміни у світі, як-от крах Бреттон-Вудської системи у 1973 році, закінчення Холодної війни та поява євро.
Причинами такої стійкості є універсальність долара в міжнародній торгівлі, його роль як орієнтира для курсової політики інших країн, а також висока ліквідність та безпека американських державних облігацій, що підтримує попит на доларові активи.
«Привілей» та «обов'язок» США
З одного боку, США отримують вигоди від цієї ситуації, маючи змогу дешевше позичати кошти. Це явище відоме як «надмірний привілей» долара. З іншого боку, це покладає на США «надмірний обов'язок», оскільки американська економіка фактично вимушена страхувати решту світу від глобальних фінансових шоків.
Нові виклики домінуванню долара
Попри поточну стабільність, МВФ вказує на низку нових загроз. Геополітика дедалі сильніше впливає на торгівлю та потоки капіталу, що може призвести до фрагментації світової економіки. Зростання торговельної напруженості та збільшення державного боргу США можуть змусити інвесторів переглянути своє ставлення до доларових активів.
У Фонді зазначають, що вже спостерігається зростання попиту на хеджування доларових ризиків, а курс долара з січня впав на 8%. Крім того, цифрові інновації, зокрема поширення стейблкоїнів, прив'язаних до долара, можуть як посилити його домінування, так і створити нові ризики для фінансової стабільності.
Звідки походить домінування долара: історія Бреттон-Вудської системи
Домінування долара США у світовій фінансовій системі було формально закріплено у 1944 році на конференції в містечку Бреттон-Вудс (США). Тоді провідні держави світу домовилися про створення нової міжнародної валютної системи, яка б замінила собою довоєнний хаос.
Основні принципи Бреттон-Вудської системи:
- Золотий стандарт для долара: Лише долар США був жорстко прив'язаний до золота за фіксованим курсом ($35 за тройську унцію). Уряд США гарантував, що будь-який центральний банк світу може обміняти свої долари на золото.
- Фіксовані курси для інших валют: Усі інші валюти (фунт, марка, франк тощо) були прив'язані вже не до золота, а до долара за фіксованим, хоч і регульованим, курсом.
Таким чином, долар став центром світової фінансової системи — єдиною валютою, такою ж надійною, як золото. Хоча сама система розпалася у 1971−1973 роках, коли США відмовилися від прив'язки до золота, звичка використовувати долар як основну резервну, торговельну та розрахункову валюту збереглася до сьогодні, забезпечуючи йому домінантне становище.
