18:42, 02.09.2025 21 хв.
Під паливний сезон держава та компанії вибудовують “найбільш захищену систему”. А регулятор – вводить нові тарифи на розподіл електроенергії, щоб перекрити борги. Але подолати їх не вдасться, поки є категорії підприємств, яким “дозволено не платити”.
26 серпня Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) оголосила про підвищення тарифів на розподіл електроенергії для обл- і міськенерго, які набули чинності з 1 вересня. На кого найбільше вплине це рішення та у якому стані ми взагалі входимо у новий опалювальний сезон – УНІАН з’ясував у експертів галузі.
Особливості національного тарифоутворення
Засідання НКРЕКП 26 серпня було останнім влітку і потрібне було, щоб, з одного боку, підвести підсумки літньої підготовки до нового опалювального сезону, а з іншого – щоб продовжити цю підготовку восени та закласти засади для стабільного функціонування енергосистеми країни в умовах ймовірних російських ударів.
Дійсно, календарна осінь щойно почалася, а загарбники вже руйнують дронами й ракетами енергетичну інфраструктуру Сумщини, Херсонщини та інших прифронтових регіонів. В Інституті вивчення війни прогнозують, що у найближчі тижні енергетичний терор з боку росіян може посилитись.
Але це засідання повинно було розглянути ще одне важливе питання – тарифів. Цього разу – на розподіл електроенергії. Варто додати, що ціна на електроенергію для споживача складається з кількох елементів – ціна закупівлі енергії (отримує генерація), плата за послуги оператора розподілу (обленерго), плата за передачу електроенергії НЕК “Укренерго”, плата місцевому постачальнику та податок на додану вартість. І ось зараз були збільшені тарифи у частині вартості послуг обленерго.
Кого це торкнеться?
“На домогосподарства, бюджетні організації та всіх тих, хто підпадає під спеціальні обов’язки, це рішення жодним чином не вплине. Це не торкнеться захищених споживачів. Бо там тариф фіксований”, – каже Геннадій Рябцев, енергетичний експерт, доктор наук з державного управління, кандидат технічних наук, професор, директор спеціальних проєктів у Науково-технічному центрі “Психея”.
“Рішення про підняття тарифів на розподіл електричної енергії ініційоване тому, що це є єдиним джерелом надходження коштів для обл- і міськенерго. Тобто – для операторів систем розподілу, які, за рахунок цих тарифів, забезпечують власний розвиток”, – додає експерт.
До чого підвищення цих тарифів може призвести?
“До збільшення витрат для промислових споживачів. Я не думаю, що підняття на 7%, 12% або навіть 15% тарифу на розподіл зможе суттєво вплинути на споживачів. Але цього невеликого зростання тарифів буде достатньо, щоб майже повністю прибрати 20 мільярдів гривень боргу від операторів систем розподілу до “Укренерго”, – продовжує фахівець. – Тарифи мають бути виведені на економічно обґрунтований рівень, який дозволить операторам системи розподілу оперувати без накопичення боргів. На мій погляд, це правильний крок. Хоча, звісно, дехто цього не хоче – деякі великі промислові споживачі. Це металургійні та хімічні великі підприємства. Це ті споживачі, які за рахунок занижених й економічно необґрунтованих тарифів отримують конкурентні переваги”.
На думку пана Рябцева, ці “великі промислові підприємства” вважають, що таке зростання тарифу вже є завеликим. Тим паче, що граничні ціни на закупівлю електроенергії індустріальними споживачами влітку вже підвищувалися – трохи більше місяця тому, 25 липня.
Тоді наслідком стало пришвидшення цін на українську промислову продукцію, адже всі свої витрати виробник закладає у вартість товару, який виробляє. А за все сплачує кінцевий споживач. Втім, з огляду на загальний стан інфляції у країні на тлі девальвації гривні, цей фактор навряд можна вважати ключовим.
Проте на зовнішніх ринках, де кожен зайвий відсоток у ціні товару важливий, це дійсно може негативно вплинути на наші експортні потоки. Хоча, як і у випадку з інфляцією, це лише один фактор, що впливає на наш експорт – і не ключовий. Геннадій Рябцев наполягає, що якби власники металургійних та хімічних підприємств проводили вчасно модернізацію, то знизили б частку енергетики у собівартості, і це не стало б проблемою. На що промисловці відповідають, що в них і без того великі втрати на тлі війни.
“Але якщо не впроваджувати заходи з енергоефективності на підприємствах, то вони й без підвищення тарифу за розподіл сплачувати не зможуть. Ви або модернізуєте підприємство, щоб воно відповідало європейським вимогам, або закриваєтеся. Не можна такого робити, щоб у “ланцюжку” від генерації до споживача був хоча б один неплатоспроможний учасник, – стверджує пан Рябцев. – Якщо такий з’являється, або його штучно формують (як, на жаль, вже було сформовано на ринку електроенергії), то тоді вся система і весь ринок дестабілізується. І ринок працювати не буде”.
Тобто, вибір в держави такий – або підтримати металургів та хіміків, або решту країни, адже без оновлення тарифів нібито не вистачатиме коштів на ремонт та модернізацію розподільчих мереж.
“Домогосподарств, людей це взагалі не торкнеться ніяк. Це стосується саме індустріальних споживачів. Мова йде про зміну розміру виплати у 1,5-2,5% від загальної суми, яку такий споживач сплачує за постачання електрики, – пояснює експерт. – Головна причина – те, що поточні розцінки не перекривають навіть ті тарифи, які розподільчі компанії мають сплачувати за транспортування електрики з боку “Укренерго”. І тому накопичуються борги”.
Ситуація з боргами на енергетичному ринку в цілому, з його слів, “просто катастрофічна” – загальна сума по всіх сегментах перевалила за 150 мільярдів гривень. У тому числі борги розподільчих компаній перед “Укренерго”. Але чи дійсно збільшення тарифу вирішить цю проблему? Адже виглядає так, що ті, хто не платив раніше, не будуть це робити й надалі, а ті, хто сумлінно все сплачував – тепер “покарані”, і їхні рахунки зростуть ще більше. Чи так це насправді?
“Довгий ланцюжок з неплатників”
Попри те, що ця частка тарифу – за розподіл енергії – не найбільша у загальній структурі платіжок підприємств, для споживачів деяких конкретних обленерго рахунки зросли досить помітно. Саме так, для кожного обленерго НКРЕКП встановлює власний тариф. Отже, для споживачів 1-го класу напруги (підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ, або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт-год на місяць – переважно найбільших підприємств) розцінки збільшили у межах 0,56-24,88%, а другого класу (малих, середніх компаній) – на 1,19-47,01%.
Рекордсменами тут стали Рівнеобленерго, Кіровоградобленерго та Хмельницькобленерго, а найбільш поблажливі тарифи отримали Чернігівобленерго, Черкасиобленерго та Львівобленерго. Також НКРЕКП окремо зазначило, що збільшує тарифи для прифронтових обленерго – Запоріжжяобленерго, Миколаївобленерго, Сумиобленерго, Харківобленерго та ПЕЕМ ЦЕК.
Геннадій Рябцев пояснює ситуацію тим, що останнім часом оператори системи розподілу зазнали суттєвих руйнувань через російські атаки і постали перед вибором – або платити оператору системи передачі за передану і диспетчеризовану енергію, або відновлювати системи, які були виведені з ладу.
“Через це у цих компаній почав швидко зростати борг. А оскільки для оператора системи передачі – “Укренерго” – теж немає інших джерел надходження коштів, ніж оплата від операторів систем розподілу, то оператор системи передачі не може тепер сплачувати тим учасникам ринку, яким вже він заборгував у свою чергу. Утворився довгий “ланцюжок” з неплатників коштів, який розірвати неможливо, окрім як забезпечивши платоспроможність усіх учасників ринку в цілому – від генерації до кінцевого споживача, – пояснює експерт. – Тобто, підняття тарифів на розподіл це єдиний варіант. Але не волюнтаристським шляхом, як хотіли б окремі обленерго, а обґрунтованим чином за результатами перевірок, які здійснювали впродовж кількох років у НКРЕКП”.
Пан Рябцев стверджує, що представники Нацкомісії їздили по обленерго та визначали структуру споживання, витрат і визначали для себе, якими мали б бути тарифи на розподіл електричної енергії. А самі засідання завжди відкриті та дозволяють висловлюватися всім присутнім. Тому “рішення про тарифи ухвалюється колективно”.
Які обленерго – найбільші боржники, а які мають кращу історію виплат?
“Найбільші борги мають ті обленерго, в яких у структурі споживання найбільше “захищених споживачів”. Тобто тих, кому дозволено не платити за електроенергію. На жаль, зараз дві третини учасників переліку таких “захищених споживачів” не є підприємствами критичної інфраструктури. Наприклад – цирки. Ви коли в останнє були в цирку? – питається фахівець. – А в нас всі цирки вважаються “підприємствами критичної інфраструктури”, які поставляють “критичні” для життєдіяльності суспільства розважальні послуги. Чому вони можуть не платити за спожиту ними електричну енергію?”.
Тобто, за розподіл електрики державі не платять передусім самі ж державні підприємства. Але одними тільки підвищеннями тарифів цю ситуацію не вирішити.
“Це не питання НКРЕКП. Це залежить від рішень Кабінету міністрів України щодо переліку захищених споживачів. Відповідно до “дорожньої карти”, яку ухвалив у серпні уряд, рішення щодо відповідної постанови та зміни критеріїв формування цього переліку відтерміновано, на жаль, до кінця цього року. Там стоїть дата “4-й квартал 2025 року”, – продовжує дослідник енергоринку. – Уряд зі своїми рішеннями зволікає. І щодо вторинного законодавства до закону про платіжну дисципліну, який було ухвалено ще на початку цього року, і щодо отих “захищених споживачів”, для яких потрібно переглянути критерії та викреслити тих, хто має змогу сплачувати за електроенергію у повному обсязі”.
Крім того, різниця у тарифах для окремих обленерго не залежить від близькості до фронту, продовжує фахівець.
“Інформації по боргах у регіонах у відкритому доступі немає. Є лише окремі оцінки. Але то лише оцінки. Проте, якщо подивитися на мапу, то прямого зв’язку між відстанню до лінії фронту та обсягом боргів немає. Це неправда, що у обленерго вздовж лінії фронту найбільші борги”, – каже Рябцев, погоджуючись, втім, що прифронтові обленерго отримують більші збитки від ударів РФ, ніж тилові компанії.
Таким чином, на питання з попереднього блоку статті про те, чи дійсно той, хто платить зараз, після підняття тарифу платитиме ще більше, а той, хто не платить зараз – не буде платити і потім, Геннадій Рябцев відповідає негативно. Бо тут все складніше.
“Я не погоджуюся з цією тезою. Навпаки – нові тарифи це крок до подолання цієї ситуації. Але такого кроку недостатньо. Проблема заборгованості існуватиме доти, доки не буде забезпечено платоспроможність по всьому ланцюжку споживання електроенергії. Цими (тарифами, – УНІАН) проблему можна послабити або посилити. Збереження тарифів на низькому рівні лише консервувало проблему заборгованості”, – наполягає він.
Олександр Харченко цим тезам не суперечить, але аргументує їх інакше. Він зауважує, що навіть якщо вивести деякі компанії зі списків “критичної інфраструктури”, то грошей у цьому “ланцюжку” більше не стане. Ті ж державні заклади культури зараз неплатоспроможні. А це впливає і на обленерго, борги в яких теж накопичуються.
“Вони не платять, бо в них об’єктивно зараз немає грошей. Це не те, що в них є гроші, а вони платити не хочуть. В них немає чим платити, хоч що б вони робили. Обленерго знаходяться під чітким контролем (держави, – УНІАН) і всі бачать, яка в них ситуація. Тому в НКРЕКУ, розуміючи цю проблему, й хочуть відкоригувати тариф, – пояснює пан Харченко. – Тому з ідеєю, що “той, хто платить – платитиме більше, а боржник і далі накопичуватиме борги” я не згоден. Бо всі розподільчі компанії – або у державній власності, або під контролем регулятора НКРЕКП та Антимонопольного комітету. Вони всі під контролем, бо всі монополісти. Регулятор повністю затверджує всі інвестиційні та фінансові плани цих компаній. НКРЕКП має повну владу над такими компаніями. І якщо хтось хоча б спробує просто так не платити, то буде швидко й жорстоко покараний”.
Щодо розподілу боргів по регіонах експерт теж додає аргументів.
“Зрозуміло, що в усіх прифронтових регіонів ситуація найскладніша. В них і в цілому менше грошей, і вони їх більше витрачають на постійне відновлення мереж. Але там (по боргах, – УНІАН) насправді немає розподілу по регіонах”, – додає він.
А щоб дійсно позбутися проблеми боргів, на його думку, потрібно перейти на західну модель “RAB-тарифів”, які враховують не лише собівартість, але й інвестиції у обладнання, що, на тлі постійних ремонтів зараз, є важливим нюансом. Втім, такі тарифи, ймовірно, будуть вищими за чинні.
“Загалом, є два підходи до тарифоутворення обленерго. Це так звані RAB-тарифи та звичайні тарифи. Перед війною кілька обленерго встигло перейти на RAB-тарифи. Але в усіх випадках та частина тарифу, яка відповідає за покриття та транспортування не відповідає тарифу “Укренерго”, який так само затверджує НКРЕКП. Тому по суті НКРЕКП просто приводить тарифи до відповідності”, – зауважує він.
Щодо тарифікацї, то він описує два підходи так. Один підхід називається “собівартість плюс”, який зараз домінує, а другий – згаданий “RAB-тариф”.
“Себто, у варіанті “собівартість плюс” розраховується собівартість, до якої додається 3-5 відсотків прибутку, і затверджується це як тариф. Інший називається Regulatory Asset Base – RAB (в перекладі: Регуляторна база активів, – УНІАН). Це європейський та, здебільшого, американський підхід. Беруться до уваги інвестиції, які компанія робить у покращення сервісу, – продовжує пан Харченко. – Проблема формату “собівартість плюс” у тому, що, якщо ви скоротили собі собівартість – провели інвестиційний проєкт (побудували трансформатор, наприклад, що скоротив втрати енергії вдвічі) або скоротили витрати інакше, то, замість того, щоб вас “похвалити”, вам тариф і прибутки скорочують. Бо ви ж тепер менше витрачаєте. А в RAB-тарифі певна частина з витрачених на модернізацію коштів залишиться вам”.
Геннадій Рябцев теж згоден з тим, що RAB-тарифи були б корисні, але це питання “не на часі”.
“Щоб збільшити прибутковість обленерго потрібно буде, певно, розвивати RAB-тарифування. Тобто повертати компаніям частину коштів, які інвестуються у системи. Без RAB-стимулювання ми ще довго будемо думати над тим, за які кошти відновлювати системи. Але про це зараз взагалі не йдеться”, – констатує енергетичний експерт.
З чим входимо у новий сезон
А як ми взагалі, як країна, входимо у новий опалювальний сезон? Бо заяви лунають різні – багато як “зради” у експертів, так і “перемог” у влади. Обидва опитані нами фахівці кажуть, що ситуація дійсно значно краща, ніж була минулого року. Хоча й проблем ще вистачає – і це не лише проблема боргів.
“Ситуація більш-менш. Єдина реальна загроза, яку залишилося нам подолати, це “стихійне лихо” у вигляді РФ. Станом на сьогодні (якщо ті плани та ремонти, що робляться, будуть реалізовані) – в сезон ми входимо з наявним у системі резервом потужності, резервами передачі і розподілу та зі сформованим запасом особливо вразливого обладнання. Це відрізнятиме нинішній сезон від попередніх, коли все трималося на дуже хиткому балансі, – накидує “перемоги” пан Рябцев. – Зараз сценарії більш оптимістичні, хоча існують і проблеми”.
Борги та забюрократизваність підключення – ось головні виклики.
“Основними вважаю три проблеми – проблема заборгованостей, проблема приєднання до мереж і систем, а також проблема недостатньо щільного інженерного захисту об’єктів критичної енергетичної інфраструктури. Борги – без грошей не буде, за рахунок чого відновлювати системи. По приєднанню – в нас багато обладнання отримано, але воно не введено в експлуатацію. Процес під’єднання надзвичайно забюрократизований і дороговартісний. Зараз як – установку поставили, а вона стоїть і просто іржавіє, – додає він “зради”. – Щодо захисту – в нас у планах захистити всі об’єкти лише 2027-2028 року. Але росіяни ж не будуть чекати. Вдарять і все, як нещодавно по газоперекачувальній станції в Одеській області. І на всіх планах можна ставити хрест. Потрібно якомога швидше і якомога щільніше прикрити всі об’єкти від російських атак. Це щоб скоротити втрати обладнання, в разі пошкодження об’єктів”.
Втім, порівнюючи з минулими роками ситуація все одно виглядає значно краще. І росіяни вже не зможуть всю країну “вимкнути” з мережі.
“Якщо вони не змогли цього зробити восени 2022 року, коли в нас був зафіксований один єдиний випадок загального блекауту, то зараз, в результаті проведених робіт, енергосистема є найбільш захищеною у світі – як активним, так і пасивним захистом, – зазначає експерт. – Наша система захищена краще, наприклад, ніж ізраїльська. І на порядок краще, з поміж усіх інших систем у світі. Але це не означає, що потрібно розслаблятися й нічого більше не робити. Оті три проблеми потрібно вирішити, щоб система стала ще сильнішою та надійнішою”.
Олександр Харченко розділяє ці настрої.
“У НКРЕКП хочуть, щоб обленерго хоча б у осінь увійшли, розуміючи що в них є якісь фінансові резерви. Бо зараз вони мають замовляти обладнання (кабелі, трансформатори і так далі) і резервувати його заздалегідь для того, щоб провести опалювальний сезон, у який ймовірні атаки. І це обладнання потрібно оплачувати”, – обґрунтовує він збільшення тарифу саме з 1 вересня.
Але загалом все “наче непогано”.
“Вугілля в нас вже нема куди подіти. Себто – достатньо. В нас набагато краще готова генерація, ніж минулоріч. Але ми очікуємо, що по ній знов будуть атаки, і їхній масштаб зараз ніхто не може спрогнозувати. Але якщо подивитися абстрактно і загалом, то ситуація в енергетиці доволі непогана. Ми приготувалися набагато краще, ніж минулого року. Відновлено багато потужностей. Ситуація абсолютно контрольована”, – фахівець налаштований оптимістично, з урахуванням ситуації.
А щодо вразливостей, пан Харченко згадує газ, забезпечення яким може стати “слабким місцем” у цьому сезоні. Як і зволікання місцевої влади.
“В нас трохи замалі запаси газу. Але Нафтогаз вже отримав додаткові кредити на його закупівлю. Думаю, що вони цю ситуацію виправлять. В цілому, на національному рівні, ми до опалювального сезону готові непогано. А ось щодо місцевих теплокомуненерго, то, на жаль, багато де вони готові погано або взагалі не готові. Тут є небезпека у частині опалювання. Особливо це Кривий Ріг, Суми та Харків. Там, де постійно удари, ситуація очікується складною”, – стверджує він.
У Кривому Розі, на його думку, ситуація “в принципі катастрофічна”.
“Бо там потрібно відновлювати значну частину теплових мереж і у складній ситуації самі комунальні підприємства, які не готові до опалювального сезону. Минулого року там було десь 450 будинків без опалення всю зиму. Скільки буде цього року – подивимось. А у Харкові та Сумах головна проблема це те, що постійні удари не дають налагодити системи опалення, провести всі профілактичні роботи та довести системи до повної готовності”, – акцентує Олександр Харченко майбутні проблеми.
Що можна зробити? Далі посилювати систему та встановлювати, зокрема, так звані “міні-ТЕЦ”, які не є панацеєю, але будуть корисні передусім у прифронтових регіонах.
“Так, вони допомагають. Їх встановлюють далі. Над цим ведеться велика робота. Але сказати, що вже їх стільки навстановлювали, що можна ні за що не хвилюватися, ми поки що не можемо, – додає фахівець. – Ми підготовлені зараз набагато краще. Ми точно набагато сильніші та краще захищені з точки зору того, як реагувати на обстріли. Тому “вимкнути” нас росіянам буде набагато складніше. Але чи можливе це чи ні – доки не відбудеться, ми так і не дізнаємося”.
Як бачимо, на пересічного українця нові тарифи на розподіл електроенергії, якщо й вплинуть, то дуже опосередковано. Проте для деяких сегментів промисловості, де конкуренція йде буквально за кожен відсоток у ціні, це не дуже гарні новини. Особливо на тлі того, що металургійні підприємства, які знаходилися передусім на Сході та Півдні, й без того розбиті росіянами.
Однак на іншій чаші терезів – енергосистема всієї країни. Тому й було прийняте таке рішення, яке не влаштувало ані тих, хто вимагає “економічно обґрунтованих цін” (НБУ, наприклад, прогнозує різке зростання тарифів для всіх споживачів вже наступного року), ані тих, хто вже чинні тарифи називає зависокими.
Експерти ж кажуть, що це вимушена міра, але “крок у правильному напрямку” у межах підготовки до чергового складного опалювального сезону, коли обленерго знов будуть у прицілі “вандалів” з-за “поребрику”. Тим не менш, ми начебто до нових ударів готові краще, ніж раніше. На цьому позитиві й зупинимося.
