12:28, 01.09.2025 15 хв.
США та Китай знаходяться в стані фактичної торгової війни, черговий виток якої припав на кінець літа. Вона має значний вплив на всю світову економіку і на українську – зокрема. УНІАН з’ясував, які ризики і можливості це протистояння несе для вітчизняних аграріїв.
Президент США Дональд Трамп доволі швидко дав всім зрозуміти: його Make America Great Again неможливе без послаблення позицій Китаю у світі. Саме Піднебесну республіканці вважають головним суперником на геополітичній арені.
Наслідки від американсько-китайської торгової війни відчуває увесь світ і Україна зокрема. Впливає вона і на найбільшу нашу експортну галузь – аграрну. Причому окремі мита та заборони проти великих виробників можуть йти вітчизняним фермерам як у “плюс”, так і у “мінус”, адже можуть або відкрити нові ринки, або, навпаки, обмежити наявні можливості для експорту.
Про те, як новий економічний світоустрій вже вплинув на українських аграріїв, та про їхні майбутні перспективи УНІАН розпитав фахівців.
Торговельна війна Китаю та США: початок
Дональд Трамп вже вдруге кидає виклик китайській економіці. Перший не такий масштабний інцидент стався ще у січні 2018 року під час його минулої каденції. Тоді США підняли мита на імпорт – і отримали контрмита від Китаю у відповідь. Частково торговельний конфлікт було врегульовано два роки потому, з приходом нової адміністрації.
У 2025 році Трамп прийшов на другий термін і знову повернувся до улюбленої платівки. Висловлюючись його улюбленою мовою карт, починав президент США на префлопі з рейзом на 20%, отримав бет у 34% від Китаю (тобто підняв тарифи на 20%, на що КНР відповіла контрпідвищенням на 34%) – і вже на початку квітня мита Америки зросли до вражаючих 104%.
І вже на тлі цього почалися шалені тарифні гойдалки з рештою світу. Причому добрався американський президент і до новопризначеного “штату” Канади, і до стратегічних партнерів з ЄС.
Підстави для таких дій у Трампа є. За минулий рік товарообіг Китаю та США склав близько 585 мільярдів доларів. Причому Піднебесна закупила в Америки товарів на 145 мільярдів, а в зворотному напрямку відправилося продукції вартістю 440 мільярдів. Тобто дефіцит торгового балансу Вашингтона з Пекіном – майже 300 мільярдів доларів. І ця цифра зростає.
Більше того, згідно з давнім дослідженням компанії PWC, вже у 2050 році, за поточного стану справ, економіка Китаю випередить американську, і США втратять лідерство. Що дуже бентежить американського лідера.
І на цей виклик Америка мала якось реагувати. Може, трохи не так, або й зовсім навпаки, ніж це робить Трамп – але щось справді робити було потрібно. Проте логіку дій 47-ого президента США мало хто може до кінця зрозуміти.
“Я скажу таку напевне дуже контраверсійну річ, що політика Трампа, на жаль, позбавлена дуже часто елементарної логіки”, – каже УНІАН економіст, член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.
Китай нарощує стратегічні запаси
Пекін підійшов до питання торговельної війни зі США з усією серйозністю. Китай почав активно нарощувати запаси продуктів з тривалим терміном зберігання.
“Зараз період невизначеності. Раніше зрозумілі правила – не працюють. Тому вони і стараються формувати стратегічні запаси”, – пояснює дії Китаю перший віце-президент Торгово-промислової палати України Михайло Непран.
Піднебесна накопичила значні обсяги пшениці і кукурудзи, 40 і 70 відсотків від світових запасів відповідно. Ця тенденція розпочалася ще з 2010-х років, нагадує виконавчий директор Першого українського сільськогосподарського кооперативу (ПУСК) Олександр Буюклі.
“Далі Китай, керуючись своєю логікою, вже регулює імпорт по цим культурам. Останні декілька кварталів Китай різко скоротив закупівлю кукурудзи. Фактично, вони споживають накопичені запаси”, – розповідає Буюклі в коментарі УНІАН.
Також Китай активно нарощує запаси сої, збільшуючи закупівлі цієї культури. Як повідомляв Reuters, тільки за липень Пекін придбав 11,67 мільйона бобів, що є історичним рекордом.
Зрозуміло, що закупівлі штатівської аграрної продукції Китай скорочує принципово. І до такого повороту виявилися неготовими – хто б сумнівався – американські фермери, виробники сої. Минулого тижня вони звернулися до Трампа з закликом укласти торговельну угоду з Китаєм.
За даними Reuters, у минулому 2023-2024 маркетинговому році КНР закупила сої зі США на суму 13,2 мільярди доларів – трохи більше половини від загального обсягу американського експорту цього продукту. Фермери Штатів без звичного ринку збуту малюють дуже похмурі картини майбутнього для галузі.
На перший погляд, скорочення торгівлі зі Штатами може зіграти на руку українським виробникам, які могли б скористатися відкритим “вікном можливостей”. Проте і тут не все так просто.
“З початком повномасштабного вторгнення росії до України, Китай по багатьом позиціям перейшов на російське походження. Соя, ріпак, олія – все з росії. Тільки по соняшниковому шроту ми ще тримаємо високу частку та вантажимо цей продукт до Китаю”, – зауважує директор ПУСК.
Зараз в контексті Піднебесної для України важливі поставки не-ГМО сої та соняшниковою шроту до Китаю, вважає спікер.
Споживач сої номер один у світі
Загалом Китай є найбільшим світовим імпортером сої. Тому від його закупівель сильно залежить ціна на неї, каже нам Олександр Буюклі. Зараз замість американської сої Піднебесна перейшла на вироблену в Бразилії.
“Бразилія, один із найбільших експортерів бобів, користуючись своєю ексклюзивністю, продає сою в Китай на 40-50 доларів за тонну вище ринку”, – повідомляє директор ПУСК.
І така ситуація спостерігається у світі вже другий сезон поспіль. Потроху ринок адаптується. В самих Штатах значну частину сої забирає переробна галузь – тож є підозра, що бідні американські фермери якось мають впоратися.
Зараз у США почав зростати попит на біодизель, в якому соєва олія є одним із основних компонентів, продовжує Буюклі. Звісно, що США вистачає сої і на експорт, тому вони йдуть на ринки ЄС, Єгипту, Туреччини, але поки їхня присутність там незначна.
Надлишок американської сої, яку перестав брати Китай, міг би захлиснути ринки і спричинити зниження світових цін. А це може вплинути на заробітки українських аграріїв, які також активно поставляють цю продукцію за кордон.
За оцінками аналітиків, у 2024-2025 маркетинговому році (з липня 2024-го до червня 2025 року) експорт сої з України склав понад 4 мільйони тонн, що на 26% більше, ніж минулоріч. Основними її покупцями виступили Туреччина, Єгипет та Нідерланди.
Проте, на думку директора ПУСК, українським фермерам не варто сильно хвилюватися через можливий наплив американської сої.
“Ми маємо свої переваги. Це швидка поставка та невеликі партії по 5-10 тисяч тонн. А ті ж Штати, якщо і пропонують, то тільки крупними лотами від 30-40 тисяч тонн. Тому нічого страшного від того, що Китай надалі не буде купувати сою в США, не повинно бути. Ринок вже один сезон так працював”, – каже нам Буюклі.
Виклик українській кукурудзі
Якщо з соєю вже все зрозуміло, перейдемо до кукурудзи, яку в Україні вирощують та експортують у значно більших обсягах. Якщо сої минулого року ми зібрали понад 6 мільйонів тонн, то кукурудзи – майже 26 мільйонів.
І це ще одна культура, через яку наші фермери можуть зазнати клопотів.
Ще до повномасштабної війни Пекін був одним з основних покупців української кукурудзи. Як зазначає Олександр Буюклі, ми відвантажували у Китай 4-6 мільйонів тонн цієї зернової. Проте в останні квартали Піднебесна в рази скоротила закупівлі.
“Аналітики прогнозують, що у найближчі два квартали Китай не буде імпортувати кукурудзу. Тому значна її частина піде в ЄС, Туреччину та до країн Північної Африки і Близького Сходу”, – розповідає директор ПУСК.
І, скоріш за все, на цих ринках буде і кукурудза американського походження, оскільки Китай скоротив імпорт кукурудзи в тому числі і зі США. Відповідно, це створюватиме українським виробникам додаткову конкуренцію.
“Минулого сезону ми сильно конкурували зі Штатами на європейському ринку. В цьому сезоні Америка збере рекордний врожай кукурудзи. Тому конкуренція за європейський ринок буде сильною. Це може бути негативом для ціни”, – каже нам Буюклі.
Але по кукурудзі взагалі цікава історія. Bloomberg зазначає, що на початку минулого тижня ціни на неї на Чиказькій біржі зросли до місячного максимуму. США дійсно зберуть рекордний врожай, проте раніше прогнозувалося, що він буде ще більшим.
А в Європі, тим часом, по кукурудзі страшенний недобір через посуху. Наприклад, в сусідній Болгарії на старті збору врожаю кукурудзи врожайність вже на 34% нижча за минулорічну.
Проте, попри потребу ЄС у додатковому імпорті, українські аграрії, на жаль, не зможуть скористатися цим вікном можливостей для нарощення поставок через те, що ЄС повернув квоти на український аграрний експорт, скасувавши так званий “торговельний безвіз”, що діяв від початку повномасштабної війни з росією. На це звертає увагу економіст Олег Пендзин.
“По кукурудзі в Європу навряд чи розширять квоти, європейці захищають свій внутрішній ринок. Те, що кукурудза буде дорожчою – вона просто буде дорожчою в тому самому обсязі, який наразі закуповують в України”, – припускає економіст в розмові з УНІАН.
Трамп добрався навіть до української молочки
А тепер найцікавіше. На перший погляд, торгові війни Трампа не повинні серйозно зачіпати українську молочну галузь. Принаймні, у контексті американського протистояння з Китаєм, адже Піднебесна не була великим імпортером цієї продукції зі США. Про це нагадує заступниця генеральної директорки Асоціації виробників молока Олена Жупінас.
“Вони поставляли туди більше сою, кукурудзу. Ця війна дає можливість саме нашим рослинникам вийти зі ще більшими об’ємами на китайський ринок”, – вважає заступниця голови АВМ.
Але є одне “але”. І стосується воно вже торговельного тиску США на Європу. Введення Штатами мит проти виробників з ЄС у розмірі 15% (а американський ринок є для них одним з пріоритетних) може стимулювати їх ще більше нарощувати поставки в Україну. Тим самим, витісняючи українських виробників, які програють конкуренцію дешевій та якісній європейській молочній продукції.
Вже зараз частка вітчизняних сирів на полицях українських супермаркетів становить менше 50%. Решта асортименту – імпорт, переважно з Польщі.
“За останні десять років поляки зробили просто квантовий стрибок в переробці. Польські заводи більш технологічно інноваційні, ніж наші. Вони змогли це зробити за рахунок коштів ЄС”, – пояснює експертка.
І тому, навіть попри те, що молочна сировина у Польщі дорожча, ніж в Україні, собівартість кінцевої продукції – нижча.
“Це для нас є серйозним викликом. Державі треба думати про те, яким чином захистити свій ринок від навали молочної імпортної продукції європейського випуску. Інакше згодом, на жаль, українське молоко поїде перероблятися до ЄС”, – каже Жупінас в розмові з УНІАН.
Європейці таким чином можуть витісняти вітчизняних фермерів і на інших ринках, які раніше не були для ЄС пріоритетними, проте куди активно експортували ми. І тоді нам доведеться з ними конкурувати, резюмує заступниця голови АВМ.
Принцип роботи шалених мит від Трампа в дії
Рівень ентропії сьогоденної світової економіки можна також відстежити на прикладі олії – соєвої, пальмової, рапсової – ціни на яку почало сильно “штормити” на тлі нестримних мит та інших негараздів. Зростаюча кількість торгових бар’єрів у найбільших економіках світу, нашарувавшись на існуючі до того кліматичні зміни, що ускладнювали виробництво, порушили потоки харчових олій.
Індонезія, яка була головним постачальником пальмової олії до США, стикнувшись з митом у 32% (яке згодом було знижене до 19%), очікувано скоротила свій експорт на американський ринок на 15-20%. Проте Малайзія, мита для якої спочатку виявилися меншими, навпаки, змогла дещо наростити поставки, хоча вона займає значно меншу частку на американському ринку. І наразі малайзійський ринок пальмової олії перебуває на підйомі та, за прогнозами місцевих аналітиків, збереже зростання.
Митні війни тим часом розвиваються й між іншими країнами. Китай запровадив антидемпінгове мито на канадський ріпак – і це призвело до зростання ф’ючерсів на ріпакову олію на китайських біржах. Це, у свою чергу, також стимулювало до зростання вартість пальмової олії.
Окрім торговельних бар’єрів, ціни штовхає догори збільшення світового виробництва біопалива, зокрема у США (що підвищує попит на соєву олію). Це, у свою чергу, призводить до зростання попиту і, знову ж таки, цін.
На ринку соєвої олії взагалі відбуваються найдраматичніші зміни. Китайські мита на американську сою фактично виключили США з китайського ринку, що призвело до падіння американського експорту. Натомість свої позиції на ринку Піднебесної посилила Бразилія, замістивши тим самим американські поставки.
І це лише невелика частина тих тектонічних зсувів, що відбуваються на цьому ринку…
Тим часом, історія з митами ще далека від своєї розв’язки. Адже днями Федеральний апеляційний суд США скасував мита Трампа, постановивши, що американський президент не може користуватися надзвичайними повноваженнями для введення торгових бар’єрів. Тим самим він підтримав ухвалене раніше рішення Суду США з міжнародної торгівлі. Таким чином, тарифи, які американський лідер наклад на Китай, Мексику і Канаду визнаються недійсними. Також незрозуміла подальша доля торговельних угод, які США уклали з ЄС, Південною Кореєю, Японією та іншими країнами. Проте це лише перший акт, адже це рішення набуде чинності лише з 14 жовтня, а до того часу американська адміністрація може оскаржити це рішення у Верховному суді.
Трамп, у свою чергу, вже встиг відреагувати, зазначивши, що скасування мит стане для країни “повною катастрофою”.
…США є одним із найбільших світових експортерів по сої, пшениці та кукурудзі. Тому “штовханина” з Китаєм веде до нестабільності на світових ринках, що, відповідно, буде сильно розхитувати ціни, погоджується Олександр Буюклі.
А чого ж чекати надалі? Економіст Олег Пендзин не ризикує робити точних прогнозів на майбутнє.
“Я боюся, що Трампа неможливо спрогнозувати: ті гойдалки, які він влаштовує, ті непередбачувані рухи. Ним дуже сильно керують емоції. Сказати, що буде завтра – я думаю, що ніхто не ризикне. Переживаємо це, як стихійне лихо”, – резюмує економіст.
Тож, простими словами, усталені вже десятиліттями торгові ланцюжки можуть запросто порватися за один день. Настав час авантюристів, необмежені перспективи відкриті. Але й ризики виросли на кілька щаблів – ніхто ж не знає, що містер Дональд придумає завтра.
