09:00, 24.08.2025 17 хв.
День Незалежності сприяє роздумам про сьогодення й майбутнє України. А якраз у серпні уряд видав черговий прогноз для української економіки до 2028 року – як ми будемо жити, заробляти та торгувати (у двох сценаріях). УНІАН вирішив “зазирнути” в наше економічне майбутнє.
Не сказати, що в Україні й раніше було все очікувано та стабільно, але після 24 лютого 2022 року економіка країни увійшла у фазу “хронічного шоку”, коли прогнози майже втратили сенс. Але прогнозування – це одна з функцій профільних міністерств, а без них державний апарат буде просто паралізований.
Адже без плану не будуть своєчасно виділені кошти, а отже – криз стане більше. Експерти кажуть, що “сніг на зиму потрібно запланувати ще влітку”, щоб він не пішов “як завжди зненацька”. Десь приблизно так і виглядає планування макроекономічних показників на наступні роки.
УНІАН разом з фахівцями розібрав прогноз уряду на період до 2028 року та з’ясував, скільки, на думку чиновників, українці зароблятимуть, якими будуть борги, обсяги експорту й імпорту. А також оцінив реалістичність таких прогнозів, адже спрогнозувати – це одне, а “влучити” у ціль – це вже зовсім інший рівень.
Прогноз на 3 роки
По-перше, потрібно розібратися, що це взагалі за прогноз. 18 серпня Департамент стратегічного планування та макроекономічного прогнозування відреформованого Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства оприлюднив “Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2026-2028 роки”, що був затверджений урядом ще 6 серпня. Він містить два базових сценарії: перший – позитивний (“мир настане вже 2026 року”), та другий – негативний (“мир настане лише 2027 року” – тобто війна ще на два роки).
Різні сценарії це важливий нюанс. Місяцем раніше цей же департамент видавав консенсус-прогноз – теж терміном до 2028 року. Консенсус-прогноз – це усереднена оцінка прогнозів різних фахівців. І виглядає він інакше. До того ж, хоч попередній прогноз і був виданий у липні, але за показниками за квітень. А ви пам’ятаєте що робили у квітні? Ось і Кабмін так. Тим паче, що він тепер працює у оновленому складі. Новому уряду – нові прогнози. Хай і від старого департаменту.
Таким чином, серпневий прогноз Мінекономіки відрізняється від липневого консенсус-прогнозу, а також від всіх попередніх прогнозів, хоча до заявленого періоду у 2026-2028 роки жоден з цих варіантів поки що не дотягнув.
То який у таких прогнозах сенс, якщо на них не можна покладатися? Думки експертів розділилися. Одні кажуть, що на них взагалі не варто звертати уваги, але інші наполягають, що їх, все ж, варто розглядати. Щоб розуміти, хоча б, за якою логікою держава буде приймати бюджет та інші плани на наступні роки.
Так, виконавчий директор аналітичного центру CASE Ukraine Дмитро Боярчук вкрай скептичний.
“На сьогодні я не бачу великого змісту в цих прогнозах. Це необхідна вправа для держструктур, бо цілий ряд документів на них базується, але лише цим і обмежується користь від цього прогнозу. Орієнтуватись на них, як на дороговказ, я б не радив. Єдине, що має хоч якусь цінність – це прогноз зовнішнього фінансування (зобов’язання) і якісь оцінки на наступні півроку. Все інше це формальність”, – каже експерт у коментарі УНІАН.
Водночас аналітики інвестгрупи ICU вважають, що цей документ, все ж, важливий.
“Макроекономічні прогнози уряду – це важливий елемент як бюджетного планування, так і комунікацій. Бізнесу загалом варто зважати на те, як розвиток ситуації бачать урядові економісти, однак так само варто зважати і на прогнози міжнародних фінансових організацій та приватних компаній. На 2025 рік вони загалом є досить близькими, адже тенденції ключових показників за перше півріччя вже стали достатньо зрозумілими. На 2026 рік подекуди розкид прогнозів ВВП сягає двох відсотків, а інфляції – 3-4%”, – відповідають там УНІАН.
Вони стверджують, що прогнози Мінекономіки для обох сценаріїв “в цілому є логічними”.
“Звісно, можна сперечатися з приводу конкретних показників у 2026-му та подальших роках, однак вони залежать від припущень щодо безпекової ситуації та зовнішнього середовища”, – додають там.
Тобто, прогноз – про майбутнє, але фіксує, передусім, поточну фінансову реальність.
У свою чергу, Іван Ус, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, пропонує “не переоцінювати” значення таких прогнозів, але все одно брати їх до уваги.
Якраз тому, що саме на ці оцінки спиратиметься уряд у своїй роботі. Від того, хибні ці очікування, чи ні – буде залежати досить багато для українців та самого уряду у майбутньому.
“Цей прогноз – зокрема, “база” для формування бюджету на 2026 рік, для подання проєкту якого до Верховної Ради в уряду є менше місяця. Час спливає 15 вересня. Якраз виходячи з цих розрахунків, думаю, він і буде поданий. Подивимось, наскільки він у підсумку буде гарним та ефективним, – каже експерт. – Практичне значення у тому, що уряд вже готується саме до такого перебігу подій. Щоб сніг не випав взимку “раптово”, його прибирання потрібно запланувати. Якось так, якщо описувати жартома. Уряд моделює і прописує за цими сценаріями свої дії. А сценарії різні, щоб знати, що робити у будь-якій ситуації”.
Він розділяє останній серпневий прогноз на два блоки – “більш-менш” реалістичний внутрішній та “трошки нереалістичний” зовнішній.
“Загалом, вважаю, що по зовнішній торгівлі прогнози нереалістичні, а по внутрішній – ще більш-менш щодо того, що стосується кінця цього року. А на наступні періоди дуже важко щось прогнозувати, – додає пан Ус. – Там є два сценарії, і це добре – адже показує, що допускаються різні варіанти. Але головне в них – обидва сценарії орієнтуються на зростання показників. І це вже дуже добре. Сценарію, що буде падіння ВВП, зараз навіть не розглядається. В умовах війни! Хоча самі сценарії можуть виглядати трошки нереалістично. Адже може бути посилення обстрілів, наприклад, які стануть ударом по економіці й призведуть до значних змін у сценаріях”.
Зовнішньоекономічний блок – “таке собі”
Найбільше питань в Івана Уса викликали оцінки експорту й імпорту в урядовому прогнозі. Які “не б’ються” з наявною статистикою. У серпневому прогнозі зазначається, зокрема, що на кінець 2025 року експорт товарів та послуг становитиме 57 мільярдів доларів (зростання порівняно з 2024 роком на 3,3%), а імпорт товарів та послуг – $98 мільярдів (плюс 6,9%).
“Я займаюсь саме зовнішньою економікою. І мене трошки здивували показники, закладені у прогнозі по експорту та імпорту. Експорт – прогнозують 3,3% зростання. Але за першу половину поточного року в нас не те, що не було зростання, а навпаки – відбулося падіння на 4%, – акцентує увагу фахівець. – Тобто, в мене дуже великі сумніви, що держава зможе вийти на цей показник зростання у 3,3%. Якби написали падіння 3,3% – тобто зменшення падіння з 4% до 3%, то я б сказав, що вони ще на щось сподіваються. На корекцію експортних цін, наприклад, у другій половині року. Але на таке зростання… Ну, не впевнений”.
Щодо імпорту – теж не все гаразд. І такі оцінки викликають питання, з якою метою це робиться у період підготовки проєкту бюджету на наступний рік.
“Що стосується імпорту товарів, то його зростання очікується на 6,9%. Але у першій половині року зростання складало 14,8%. Я думаю, що за підсумками року воно залишиться у цьому “коридорі” біля 15%. І навряд чи буде нижчим. А оцінка у 6,9% викликає певні питання до таких прогнозів. Адже, на перший погляд, підстав таке прогнозувати нема.
Простіше кажучи, щодо всього, що зазначено у прогнозі по близькій мені зовнішньоекономічній тематиці, я просто здивований”.
Від співвідношення експорту й імпорту залежить зовнішньоторговельний баланс. І в нас він має просто шалене від’ємне сальдо. Тобто – ми гроші вивозимо більше за кордон, ніж заробляємо. Хоча ситуація з негативним сальдо для України є традиційною, зараз воно є рекордним.
“Щодо сальдо – в нас воно негативне за перше півріччя на 18,3 мільярда доларів. Подвоюємо це (щоб спрогнозувати кінець року, – УНІАН) та не забуваємо, що у грудні воно, зазвичай, збільшується, бо нові контракти укладаються. За перше півріччя 2024 року в нас було $12,5 мільярда. Тобто, ми маємо шалене зростання. А вони прогнозують більше $40 мільярдів до кінця 2025 року. Приблизно так воно і буде, думаю. Це буде рекордне сальдо, на жаль, – розводить руками пан Ус. – І я не бачу, за рахунок чого воно зміниться у майбутньому. Адже держава отримує багато допомоги – грошової допомоги зокрема”.
Він пояснює, що Україна отримує багато кредитів та грантів, які витрачаються на “важливі для України речі” за кордоном. Тобто – збільшують імпорт.
“Доки триватиме допомога, буде й високим імпорт та негативне сальдо. Якщо нам скоротять допомогу, тоді й сальдо почне скорочуватися. Бо в нас бракуватиме ресурсу для закупівлі імпорту”, – додає економіст, натякаючи, що краще мати погане сальдо та допомогу, ніж втратити допомогу, але “вирівняти” торговельний баланс.
У серпневому прогнозі уряд зазначає, що негативне сальдо торгівлі буде поступово зменшуватися у варіанті з мирною угодою вже з 2026 року – з $34,7 млрд у 2026 році до $32,9 млрд у 2028-му. Або й далі зростати протягом 2026 року, якщо війна продовжиться до 2027-го – до $44,4 млрд у 2026 році, але вже $36,2 млрд та $33,9 млрд у 2027-2028 роках відповідно.
Звісно, війна – це головний фактор, який не дозволяє робити більш чіткі прогнози. Тим не менш, такий значний негативний баланс натякає, що навіть в разі миру Україна отримуватиме значну західну допомогу. Принаймні, з цього виходить уряд у своїх прогнозах. А зміни у балансі відбуватимуться, передусім, за рахунок збільшення експорту.
Внутрішня ситуація – “більш-менш”
З внутрішньою ситуацію все, з одного боку, складніше, а з іншого – простіше. Складніше, адже тут значно більше факторів та оцінок, які складаються у загальну картину. Але простіше, бо висновки є ближчими до очікувань експертів.
Так, зростання ВВП у 2025 році очікується на рівні 2,7%, що дещо менше, ніж прогнозувалося у квітні та липні. Інфляція очікується на рівні 12,2% у середньому за рік та 9,5% – у порівнянні грудня-2025 до грудня-2024.
Що стосується оцінок на наступні три роки, то у “мирному” прогнозі очікується, що у 2026 році ВВП зросте на 4,5%, у 2027 році – на 5%, а у 2028 році – на 5,7%. У “воєнному” ж (там, де перемир’я лише з 2027-го) у 2026 році ВВП зросте на 2,4%, у 2027 році – на 4,7%, у 2028 році – на 4,5%.
Інфляція ж у “мирному” варіанті у форматі “грудень до грудня” буде поступово знижуватися з 8,6% у 2026 році до майже “цільових” 5,3% у 2028-му. В разі перемир’я або мирної угоди лише з 2027 року, інфляція теж буде зменшуватися, але значно повільнішими темпами – з 9,9% у 2026-му до 7,5% у 2028-му.
Середня реальна зарплатня зростатиме теж не надто значними темпами в обох варіантах. За оптимістичним сценарієм вона зросте на 6,5% у 2026 році, на 8,9% у 2027 році та на 6,8% у 2028 році. За “песимістичним” сценарієм темпи будуть ще нижчими – на 5,1% у 2026 році, 5,7% у 2027 році та 4,6% у 2028 році.
У 2025-му ж році уряд прогнозує її на рівні 25 886 гривень (вище на 7,4% з урахуванням інфляції) на кінець року. На жаль, не вказано за яким курсом гривні відбуватиметься ця динаміка.
Іван Ус, в цілому, згодний з такими оцінками. І пояснює, чому швидке зростання ВВП для нас, насправді, теж не дуже добре.
“Важливо, що навіть за умов таких загроз уряд взагалі не розглядає падіння ВВП. Лише зменшує його зростання у більш обережному прогнозі до 2,7%. Коли я бачу, що закладається зростання ВВП 4%, то це для мене певний сигнал. Адже в України є зобов’язання по так званих “варантах Яресько” (спеціальних цінних паперах, випущених у 2015 році за часів тодішньої міністерки фінансів Наталії Яресько для реструктуризації зовнішнього боргу і прив’язаних до економічного зростання, – УНІАН), – додає експерт “ложку дьогтю” у цю “діжку зростання”. – В разі росту ВВП від 3% до 4% – 15% від зростання економіки ми повинні витратити на виплату боргів за цими варантами. А якщо зростання більше 4%, то вже всі 40% повинно бути витрачено на виплати за боргами. І така угода буде діяти до 2041 року, коли призначено останні сплати за варантами. Тому я був би дуже обережним з тим зростанням ВВП, яке ми маємо у сценаріях уряду. У прогнозі на 2026-2028 роки є стабільне перевищення цих лімітів”.
Пан Ус зазначає, що “такі цифри гарно виглядають у прогнозах, але слід пам’ятати, скільки потрібно буде заплатити в разі швидкого зростання ВВП”. Альтернативою він називає спроби домовитися, які не завжди є успішними. Він сподівається, що такі цифри тому й з’являються у звітах уряду, що там вже мають “план на перемовини” з кредиторами.
А яка взагалі сума цих варантів?
“Суми ніхто не знає [експерт важко зітхає]. У тому й проблема. З того часу, коли ми їх роздавали, невідомі не лише конкретні суми за варантами, але й їхні кінцеві власники. Ми лише знаємо, що міняли їх на списання та реструктуризацію боргів, з різними умовами. Але загалом, як 10 років тому, так і зараз це дуже втаємничена тема. Тоді навіть писали, що уряд Яценюка на себе ці варанти видав, хоча я не думаю, що це так. Бо це вже був би внутрішній борг. А ще, вже за кілька тижнів до “повномасштабки”, проходила інформація, що нібито уряд частково викупив ці варанти. Таким чином державі нібито вдалося скоротити цей борг”, – каже пан Ус, застерігаючи, що чуток за варантами більше, ніж конкретики.
Але загалом, внутрішні розрахунки уряду виглядають “більш реалістично”, ніж зовнішні. Особливо ті, що стосуються найближчої перспективи.
“Цифра 25 886 гривень для середньої зарплатні на кінець 2025 року виглядає досить реалістично. Зростання цін на 7,4% до кінця року, з урахуванням поточної інфляції – так, таке теж цілком може бути. Інші показники теж можуть бути такими. Але тут теж свої нюанси. Бо прогнози загалом – справа невдячна. Але Міністерство фінансів таким прогнозуванням виконує свою функцію. Щоб в разі необхідності мати під рукою таку папочку “Цифри, які ми вже вигадали”, і щоб не потрібно було їх вигадувати нашвидкуруч в разі гострої необхідності”, – каже головний консультант НІСД.
Що далі
Головне питання як підсумок – що робити, щоб ситуацію покращити? Це вкрай актуально саме до Дня Незалежності, адже це свято – а на свято хотілося б “дива”, а не розмов про те, що з 2026 року наша залежність від кредиторів може навіть збільшитися. Це, все ж, “День Незалежності”, а не “День Залежності”.
Іван Ус вважає, що в нас є певне “домашнє завдання”, яке могло б покращити ситуацію в країні у майбутньому.
“По-перше – реформування митниці. Це наболіле питання. Але його потрібно вирішити, щоб оптимізувати процеси, які там відбуваються та покращити контроль за товарними потоками. Це збільшить нам надходження до бюджету. Друге – сприяти розвитку експортоорієнтованих підприємств. Але це зараз блокує нам війна, бо що ми зараз можемо виробляти й експортувати? Лише сільськогосподарську продукцію. Але ми бачимо позицію сусідів, які не завжди дають нам продавати те, що ми хочемо. Навіть кордони перекривають, – каже пан Ус. – У майбутньому експорт озброєнь виглядає дуже перспективним. Але зараз воно нам і самим потрібно. А по завершенню війни, безумовно, Україна наростить такий експорт. Відчуваю, що ВПК може стати одним з драйверів економіки післявоєнного відновлення”.
У підсумку, в нас черговий День Незалежності “зі сльозами на очах”. Втім, попри всі виклики, ми знаходимося у значно кращому становищі, ніж могли б бути без зовнішньої підтримки. Достатньо подивитися на Газу, Сирію чи Судан – у останньому люди цілими сім’ями гинуть від голоду. І стає зрозумілим, що нам зарано себе ховати.
Все складно, але не критично. І цей урядовий прогноз, як і попередні, наочно вказує на те, що в нас, може, все не ідеально, але зате більш-менш стабільно та, хай і з незначною, але все ж позитивною динамікою. А щоб її прискорити – потрібно робити реформи вдома та активніше працювати з кредиторами заздалегідь, а не тоді, коли вже настане час сплати, за прикладом з тими кабальними “варантами Яресько”.
Не можна сказати, що така робота не ведеться, але її, відверто, замало. Тому побажаємо у цей День Незалежності кожному зробити вірні висновки: населенню – свої, а уряду – свої. Щоб такі дні у наступні роки були більш оптимістичними, ніж поточний.
