08:41, 07.05.2025 13 хв.
Україна заслужено пишається нарощуванням виробництва дронів, кількість яких вимірюється мільйонами. Також непоганий прогрес демонструють вітчизняні бронеавтомобілі, виробництво яких вже незабаром розпочнеться в Іспанії.
Нещодавно стало відомо про те, що іспанська компанія Tecnove домовилась із вітчизняною НВО “Практика” щодо організації виробництва броньованих автомобілів “Козак” та “Джура” на потужностях іспанського муніципалітету Еренсія. Броньовані авто будуть виготовляти в трьох варіантах – санітарно-евакуаційна машина, машина для Сил спеціальних операцій та “звичайний” бронеавтомобіль для доставки військ.
Іспанці описали “Джуру” як “універсальну машину для роботи в екстремальних умовах і з різними конфігураціями, залежно від завдань”. “Козак” охарактеризували у якості “машини, яка має високий захист, мобільність, міцну конструкцію і призначена для різних тактичних завдань”.
Розширення виробництва є гарною новиною з огляду на потреби армії. Однак дехто зі спостерігачів цілком справедливо питає – а чи не було б краще нарощувати виробництво вдома, щоб розвивати власні потужності? УНІАН поспілкувався з військовими та експертами, аби з’ясувати, наскільки вдалими є українські розробки у “броні”, та що означає перенесення виробництв за кордон для українського ОПК та економіки загалом.
Четвертий рік війни: що з виробництвом бронетехніки
Український ВПК стрімко розвивається. Достатньо привести лише кілька цифр: у минулому році українські підприємства виготовили та зібрали понад 1,5 мільйона FPV-дронів, а у 2025-му Міноборони планує закупити 4,5 мільйона таких БпЛА. Зростає виробництво й інших видів техніки та озброєнь.
“За два останні роки виробництво артилерії збільшилось втричі, бронетранспортерів – у п’ять разів, протитанкової зброї – у два рази, боєприпасів – у два з половиною рази”, – заявив у березні український прем’єр Денис Шмигаль.
Наймасовішим видом бойових броньованих машин (ББМ) в українському війську є бронеавтомобілі. Левова частка українських бронеавтомобілів виробляється двома приватними компаніями, які активно конкурують на вітчизняному ринку. Це “Українська бронетехніка” та НВО “Практика”.
Мова йде про виробництво сотень нових машин на рік. Ще станом на грудень 2019-го компанія “Українська Бронетехніка” виготовила більше 200 спеціалізованих бронеавтомобілів “Варта”. Зараз ця кількість значно більша.
Формально колісні бронеавтомобілі призначені для того, щоб доставляти піхотинців до лінії зіткнення. Але брак сучасних БМП (їх ми не виготовляємо, як, до речі, і танки) призвів до того, що такі авто нерідко приймають участь у штурмових діях.
Простіше кажучи, в реаліях російсько-української війни вони перетворились на свого роду універсальних бійців, які виконують широкий спектр завдань, і при цьому – відносно прості і дешеві у виробництві (на відміну від, скажімо, повноцінних бойових машин піхоти).
Ще однією перевагою колісних бронемашин є швидкість, яка може перевищувати 100 кілометрів за годину, що іноді рятує навіть від FPV-дронів.
Вітчизняні броньовані авто мають гарну репутацію серед своїх головних користувачів – українських військових.
“”Козак” відповідає сучасним стандартам – це стосується броні, модуля та двигуна, – розповідає агентству УНІАН начальник штабу батальйону морської піхоти 38-ї Окремої бригади морської піхоти з позивним “Борзий”. – Це сучасна машина, яка використовується як транспорт для особового складу, евакуаційний автомобіль, машина для вогневої підтримки, а також як засіб доставки провізії та боєкомплекту. Тобто головні переваги цієї машини – досить потужний двигун, модуль і броня. Особисто у нас не раз прилітав FPV-дрон, модуль витримував, люди залишалися цілими”.
За словами офіцера, бронеавтомобіль добре виглядає на тлі закордонних зразків, таких як американський MaxxPro або турецький Kirpi.
“Я б виділив “Козак” як більш сучасний. Він побудований на базі Ford F-550 – це плюс. Тобто головні переваги – це двигун та система пожежогасіння. Якщо двигун загоряється, то спрацьовує система, яка його гасить. Є сучасна система вентиляції всередині автомобіля”, – говорить начальник штабу батальйону морської піхоти 38-ї ОБрМП.
Серед недоліків “Козака” військовий назвав вразливість коліс до уламків. “Я б посилив ще підвіску, бо амортизатори часто відриває – це дуже поширена проблема”, – додає “Борзий”.
Що стосується “Джури”, то відомо, що її побудували на основі Toyota Land Cruiser 70. Це легкий багатофункціональний броньований автомобіль. Його повна вага становить 5000-5700 кілограмів (для порівняння, повна вага “Козак-5” становить 10000 кг), а дизельний двигун має потужність 200 кінських сил.
Таким чином, головною особливістю машини є відносно низька вага та невеликі габарити, які дозволяють діяти непомітно. Завдяки цьому, “Джуру” можна ефективно використовувати як транспорт для особового складу, санітарно-евакуаційний автомобіль і навіть як Автомобіль РЕБ.
Варто сказати, що Україна також активно створює нові моделі. Однією з найбільш цікавих новинок минулого року стала машина “Варта-2”, яку розробила “Українаська бронетехніка”. Машина може перевозити десять членів екіпажу та має бойовий модуль “Січ” з 30-міліметровою автоматичною гарматою, яка дозволяє їй знищувати деякі зразки російської бронетехніки – наприклад, бронетранспортери або БМП.
Вже у цьому році українська компанія UkrArmoTech представила на виставці озброєнь IDEX в Абу-Дабі нову бронемашину GYURZA-O2. Машина відповідає вимогам другого та третього рівнів балістичного захисту по STANAG 4569. Тобто, її броня захищає від бронебійно-запалювальних куль з патроном 7,62х39 мм та 7,62х54 мм.
В Україні створюють і доволі “екзотичні” зразки. Так, на міжнародній виставці оборонної промисловості MSPO в Польщі “Українська бронетехніка” представила дистанційно керовану наземну платформу UGV Protector. Вона може тримати зв’язок з оператором на відстані понад 15 кілометрів, а також інтегрована в систему ситуаційної обізнаності ICoMWare, що дозволяє широко застосовувати її на полі бою.
Співпраця із міжнародними партнерами: що, де, коли і як
Питання європейської допомоги Україні дуже широке і комплексне. Зокрема, Україна отримувала допомогу і від Іспанії (саме там, нагадаємо, хочуть виробляти “Козака” і “Джуру”). Свого часу іспанці передали нам бронеавтомобілі власного виробництва VAMTAC, які можна назвати умовною “копією” знаменитого американського Humvee.
VAMTAC має повну масу в 5,8 тонн, а показник корисного навантаження складає до 2,5 тонн. Це можна вважати непоганими показниками для машин такого класу.
Компанія виробник – UROVESA – на сьогодні побудувала близько 4500 автомобілів VAMTAC. А значить, іспанці мають як потужності, так і великий досвід виробництва броньованих машин.
Таким чином, для виготовлення цієї техніки у ЄС є всі умови. І в Україні це прекрасно розуміють.
Ще у 2023 році екс-міністр із питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишін заявив, що серед поставлених президентом Зеленським задач є розвиток виробництва власної зброї за кордоном (звісно, при умові, що партнери готові розвивати виробництво за межами нашої країни).
У 2024-му французьке Le Figaro повідомило, що більшість українських виробників зброї планують перенесення діяльності за межі держави. За даними видання, майже 85% українських компаній-виробників зброї розглядають такий варіант або вже встигли перенести виробництво.
Новий тренд пов’язують із труднощами, з якими стикаються підприємства в Україні. Серед головних називають проблеми із короткостроковими контрактами, затримки в постачаннях та відсутність довгострокових гарантій, які необхідні для інвестування в дослідження і розробки.
Крім того, за рахунок перенесення виробництва за кордон компанії хочуть обійти фактичну заборону на експорт озброєнь. І хоча, за даними ЗМІ, влада вже готує рішення щодо часткового дозволу на продаж української зброї за кордон, досі це обмеження створювало чимало труднощів для українських виробників, які без зовнішніх замовлень відчувають брак фінансування.
За словами заступника голови Національної асоціації підприємств оборонної промисловості Сергія Висоцького, українська галузь виробництва зброї може генерувати продукцію на 20 мільярдів доларів на рік. Водночас нестача коштів для повного завантаження виробництва становить 12 мільярдів доларів. Таким чином, “контрольований експорт” зброї розглядають як механізм дозавантаження виробничих потужностей. На думку фахівців, це приноситиме Україні до 2 мільярдів євро податків на рік.
Як зазначав міністр оборони Рустем Умеров, деякі країни вже заявили про готовність купувати українські зразки: ракети, дрони та деякі інші види озброєнь.
Цікаво і те, що принаймні деякі закордонні компанії заявили про плани почати виробництво в самій Україні. Наприклад, у минулому році “Українська оборонна промисловість” уклала угоду з канадською Roshel щодо створення спільного виробництва бронемашин. Мова йде про броньовані автомобілі типу МРАП Roshel Senator.
Зазначимо, що загалом станом на березень цього року в Україну поставили понад 1700 машин Roshel Senator. Це є гарною ілюстрацією масштабу потреб країни у таких авто.
Перенесення виробництва: Україна залишиться без підприємств?
Нестача грошей у держави – не єдина причина перенесення виробництва зброї. Дається взнаки бюрократія, а також законодавчі перешкоди, що з’явилися ще задовго до початку повномасштабної війни.
І звичайно ж, кожне оборонне підприємство в Україні знаходиться під прицілом російських бомб і ракет. А отже, масштабування завжди пов’язано із ризиком для життя і здоров’я персоналу.
Тому, перенесення виробництва (зокрема, бронетехніки) є актуальним. Але чи не призведете це до ще більшої “деіндустріалізації” країни і фактичного знищення вітчизняного ОПК?
“Може статися все. Тут можна привести приклад однієї компанії, яка займається виробництвом дронів. Вона перенесла виробництво в Чехію і повністю закрила все в Україні. Кого змогли – того перетягнули туди. У нас складно працювати, це безпекове питання. Тому повернуться фахівці чи ні – невідомо. Зараз держава намагається створити умови, щоб повернулися”, – розповідає нам про можливі ризики власник і CEO компанії Luaz Motors Вадим Ігнатов.
Втім, на думку директора інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергія Згурця, перейматися щодо масового перенесення потужностей не варто.
“Наші підприємства мають потенціал для виготовлення машин і для Сил оборони, і для експорту, – розповідає фахівець у коментарі УНІАН. – Зараз розширення експорту і створення майданчиків в різних країнах забезпечить кращі позиції нашим підприємствам на ринку. Тож я не бачу ризиків зникнення виробництва в Україні. Існують інші ризики, а саме – ризики ударів російськими озброєннями (по підприємствах на території Україні, – УНІАН), які можуть вплинути на темпи виробництва. Тому наявність дублюючих виробництв виглядає цілком обґрунтованим кроком”.
Із цією думкою погоджуєтся член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.
“Релокація підприємств сьогодні не є масовою, – говорить УНІАН економіст. – Треба пам’ятати, що український ВПК працює на Збройні сили України та Міністерство оборони. І якщо в контрактах буде чітко зазначено, що тендер виграє підприємство, яке знаходиться на території України, то це буде серйозним стимулом повертатися назад в Україну”.
Водночас експерт звертає увагу на те, що розгортання виробництв за кордоном – особливо у галузі ВПК – надзвичайно складне завдання. Тому говорити про ризики масового “виходу” українських зброярів з України щонайменше передчасно.
“Якщо ви думаєте, що виїхати за кордон і створити виробництво – це так просто, то ви надзвичайно сильно помиляєтесь. Тому що в кожній країні є величезна кількість факторів, які створюють серйозні перешкоди для розвитку виробництва. Це особливо стосується військово-промислового комплексу і спецтехніки. У кожній країні є складна система дозволів на виробництво спецтехніки. До речі, в Україні вона сьогодні максимально спрощена. Тому я не думаю, що це на сьогодні є великою трагедією, яка б ставила під сумнів розвиток українського ВПК”, – підсумовує Олег Пендзин.
…На четвертий рік війни Росія все ще має величезні запаси зброї дальнього радіусу дії, яка може вражати цілі практично по всій території України. І однією з пріоритетних цілей ворога – є саме українські оборонні підприємства. З міркувань безпеки, а також в бажанні розширюватися та нарощувати виробництво деякі українські компанії і переносять потужності за кордон. І це не “втеча”, а, навпаки, розумне масштабування в умовах війни.
Ілля Ведмеденко
