08:00, 19.04.2025 17 хв.
Українські айтівці успішно виходять на зовнішні ринки. Втім, виходять разом з кадрами та офісами, релокуючись у більш безпечні місця, але зберігаючи зв’язок з Батьківщиною. А сучасний ВПК став “продовженням” ІТ-аутсорсу в умовах обмежень на експорт зброї.
Нова американська адміністрація руйнує сталі економічні ланцюжки, що негативно впливає на всі галузі, включно з ІТ. Проте ще більш негативно на український ІТ впливає війна та власні українські обмеження, пов’язані з війною. Це змушує як цивільний, так і військовий ІТ релокуватися за кордон – передусім у США, що негативно впливає на українську статистику.
Як релокується український цивільний ІТ-бізнес та компанії ВПК, яку частку має США у українському експорті ІТ-послуг та чому падає частка експорту defence-tech попри зростання інтересу до українських дронів, радіозв’язку та софту у світі – про все це УНІАН розповіли представники українських компаній ІТ та сучасного ВПК, які працюють зі США та безпосередньо у США.
Аутсорс як авангард експансії
ІТ – це не лише софт (програмне забезпечення), але й “залізо”: різні ґаджети та інші вироби, серед яких є як цілком цивільні вироби, так і дрони. Але софт масштабувати простіше, бо він не потребує виробничих потужностей та ланцюжків постачання. Не обов’язково навіть мати якісь власні розробки – можна найнятися до закордонного замовника та, задешево, “писати” йому код.
Тому український ІТ-аутсорс став “авангардом” української технологічної галузі протягом років, й зберігає своє домінування досі, виживаючи під час будь-яких криз та загроз. Хоча й не без втрат – динаміка ІТ-галузі вже другий рік негативна, бо на неї впливає не лише, власне, війна та мобілізація, але й релокація фахівців та цілих офісів, які, юридично, вже перестають бути українськими. І, відповідно, зникають з загальної статистики.
США, попри все, залишаються ключовим замовником послуг українського ІТ, відповідно до даних дослідження Digital Tiger 2024 від Асоціації IT Ukraine.
Безпекові та інші ризики, за даними Львівського ІТ Кластера, поступово зменшують здобутки попередніх років, навіть попри відносно позитивну динаміку ІТ-послуг за лютий 2025 року.
“У лютому ми спостерігаємо незначне збільшення обсягів експорту комп’ютерних послуг у порівнянні з січнем. Однак попри скромну позитивну динаміку, ситуація в IT-індустрії не перестала бути критичною. Через виклики повномасштабного вторгнення, техіндустрія продовжує перебувати у надскладному стані. Тому цьогоріч експорт ІТ-послуг, ймовірно, продовжуватиме скорочуватися”, — повідомляв Степан Веселовський, CEO Львівського ІТ Кластера.
Станом на лютий 2025 року, за даними ІТ Кластеру та НБУ, обсяг IT-експорту збільшився на 9,4% – до $535 мільйонів. Ці показники на 3,5% більші за індикатори лютого минулого року. Загальна експортна виручка усіх послуг України у лютому 2025 року склала $1,25 мільярда, що на 3% більше порівняно з січнем. З них частка саме комп’ютерних послуг у лютому становила 42,8%.
Загалом, Україна експортує послуги та товари ІТ до 150 країн світу. А серед головних замовників – США, Велика Британія, Ізраїль, Швейцарія та Польща. При чому американські замовники у грошовому вираженні домінують над усіма іншими.
За словами Анни Кусс, CEO Outstaff Your Team, SupportYourApp Group, яка теж працює у США, прагнення українських айтівців вийти на американський ринок – це не лише питання релокації під час війни, а й результат переваг США як бізнес-локації та юрисдикції.
“Перевагами роботи IT-компанії в США були і поки що є стабільна економіка, доступ до великого ринку та інноваційних центрів, таких як “Кремнієва долина”, віднедавна технологічний кластер у Техасі, а також простота реєстрації бізнесу та ефективний захист інтелектуальної власності, – каже топ-менеджерка. – Великою перевагою є і розвинена законодавча база, яка захищає бізнес-активи. Однак, США мають високі операційні витрати та складну податкову систему, з федеральними та штатними податками”.
В Україні ж, з її слів, перевагами є розвинений IT-ринок з конкурентоспроможними цінами та відносно простою податковою системою. Недоліки України включають менший внутрішній ринок, ризики, пов’язані з безпекою, та демографічні виклики.
Її колега – Ярослава Тверська, Chief Operations Officer, SupportYourApp Group, приводить “кілька фактів”, чому всі так бажають працювати зі США:
1. Найбільший у світі споживчий ринок і, поки що, найбільша купівельна спроможність;
2. Попит на технології ще високий;
3. Якщо ваш продукт/сервіс успішний в США, його набагато легше масштабувати;
4. Престиж.
Втім, деякі з цих переваг може послабити нова економічна політика адміністрації США. Так, мова про “митні війни”, які вплинуть і на український технобізнес у Штатах.
“Переломний момент” для США
Сполучені Штати є головним світовим споживачем комп’ютерних послуг, адже тут виробляється програмне забезпечення та ґаджети для всього світу. Якщо навіть не безпосередньо на місці (а де-небудь у Китаї), то все одно компанії мають в Америці штаб-квартиру або хоча б представництво. Але після нових митних “новацій” США, як локація для технологічного бізнесу, почали втрачати авторитет.
Втім, українські компанії, які працюють у США, вважають, що, попри все, американський ринок залишиться топовим у світі. Крім того, як і бажав президент Трамп, процес повернення технологічного виробництва до США почався, хоча й не дуже активно. А отже й необхідність мати представництво у цій країні зростатиме.
Анна Кусс з SupportYourApp Group, зауважує, що США дійсно мають ряд переваг, але нова митна політика впливатиме негативно на технологічний сегмент.
“Запровадження нової митної політики та потенціал рецесії вже сприймаються як ризики для іноземних ІТ-компаній у США. Тарифи можуть підвищити операційні витрати, хоча їхній вплив на ІТ-послуги менший через цифрову доставку. Крім того, клієнти з інших регіонів та країн, таких як ЄС або Канада, починають вбачати ризики укладання контрактів з компаніями, зареєстрованими в США, – пояснює пані Кусс. – Тому гарною ідеєю може бути диверсифікувати юридичні особи в кількох ключових регіонах, щоб зменшити залежність від одного ринку. Ще одним варіантом диверсифікації може бути увага до того, де відбувається збереження даних – як то програмного забезпечення, так і користувачів, – оскільки тренд на перенос виробництва та операцій до Штатів вже розпочався”.
Також вона каже, що під час економічної нестабільності компанії можуть шукати економніші варіанти для виконання своїх проектів, у чому українські компанії якраз мають перевагу.
“Український IT-аутсорс часто пропонує конкурентоспроможні ціни порівняно з іншими країнами, що може збільшити попит на ці послуги. В той же час, будь-яка технологічна компанія сьогодні має пропонувати також і цінність в інноваціях та ефективності, тому конкурентноспроможність по ціні не буде визначальним фактором”, – завершує свою думку Анна Кусс.
Із цим погоджується Ярослава Тверська, додаючи, що ще одна перевага українців – стійкість до будь-яких форс-мажорів.
“Аутсорс український давно перестав бути найдешевшим, але стабільно демонструє якість. Багато партнерів з США мають позитивний досвід співпраці з українськими компаніями. Всі реалізовані backup solutions з часів початку війни довели, що з високою ймовірністю десь на території ЄС пропаде інтернет/зникне світло більша, ніж в Києві/Львові. Однозначно бачу перспективу для українського IT”, – наполягає вона.
Михайло Обод, СЕО Skiftech, яка розробляє обладнання для лазертагу у США та Україні, зазначає, що українці мають великий потенціал до масштабування в Америці, називаючи ще одну нашу конкурентну перевагу – здатність працювати у польових умовах.
“Реєстрація бізнесу в тій чи іншій країні є обов’язковою. Бо завжди відкритими питаннями є технологічність, відповідальність, довіра до бренду. Але, американські партнери відкриті до українських інновацій. Це (має бути, – УНІАН) щось нове та практичне. І тут головне — не втратити момент. Є певна складність на ринку США – це бюрократія та консервативність, – розповідає УНІАН пан Обод, – Так, ми на сьогодні працюємо і маємо на меті працювати в подальшому в Україні і в США. Українці – це унікальний людський капітал. Менеджери, інженери, технологи, які можуть створити ті чи інші продукти в польових умовах. Такого потенціалу не дає жодна інша країна”.
Skiftech є показовою компанією, адже починала вона як харківська фірма з розробки та продажу дитячих розваг (класичного лазертагу), а також з написання софту під ці потреби. Але ще до повномасштабного вторгнення, як відповідь на війну на Донбасі, стала заходити у мілітарний сегмент з військовими тренажерами, які замість куль та снарядів “стріляють” лазерами по спеціальних датчиках, і які імітують сучасне поле бою.
Це теж ІТ, але вже не аутсорс, а власний технологічний продукт – і софт, і “залізо”. Причому на ринку США.
ВПК як напрямок ІТ
Військовий тренажер з на базі лазертагу – це виріб подвійного призначення, який має змогу обходити обмеження на експорт зброї з України. Бо лазертаг – це не зброя, а лише її імітація. А у березні 2025 року компанія отримала навіть державний контракт від Армії США на розробку лазерних систем тактичної імітації бойових дій.
Skiftech увійшла до дюжини компаній, відібраних для участі в програмі підготовки військових Командуванням Армії США в Орландо, штат Флорида. Загальна вартість програми $921 мільйон, термін дії – до 2035 року. Втім, відповідно до заяви Міноборони США, оці десять компаній продовжать конкурувати між собою у межах програми.
Виріб, який українська компанія продає Армії США через офіс у США, є наочним прикладом того, як обставини війни призводять не лише до втрат у галузі, але й сприяють переходу українських ІТ-компаній з цивільного до військового сегментів, де є можливості для масштабування саме з власним технологічним продуктом. Однак і тут не все так добре.
Українські дрони та загалом сучасні військові та подвійні технології вже стали брендом світового рівня, але реальні досягнення з точки зору експорту таких послуг та продуктів протилежні медійним здобуткам. Бо на тлі війни такий експорт обмежено. Що обмежує й розвиток галузі загалом, адже складно масштабуватися без зовнішніх замовлень.
І через це краще розвиваються компанії, які продають не саме озброєння, а лише суміжні вироби та софт. Такі як Skiftech. Але вона не єдина. У закордонних ЗМІ повідомлялося, наприклад, про стартап Himera, який у партнерстві з Quantropi Inc. продає тактичні радіо американській Air Force Research Laboratory (AFRL).
Загалом, останнім часом стало досить багато новин про таку співпрацю, але без згадки назв українських компаній. І не лише з американськими замовниками, але й партнерами з Європи. ЗМІ згадували, до прикладу, проєкт Artemis, в межах якого Підрозділ оборонних інновацій США проводив тестування українських БПЛА неназваних виробників.
Є схожі повідомлення про кооперацію з британцями, німцями та іншими країнами, але, звісно, без деталей. Не лише через загрози з боку РФ, але й через те, що експорт дронів з України, взагалі-то, заборонено.
Не проґавити “історичний шанс”
Михайло Обод зі Skiftech вважає, однак, що обмеження на військовий експорт під час війни – “це правильно”. Втім, додає, що на українські військові розробки та продукцію подвійного призначення у світі дійсно попит зростає.
“Дійсно, ми можемо бачити, що українці відкривають бізнес в США. В оборонному та dual-use сегменті ми здобули унікальний досвід, створюючи продукти безпосередньо в умовах великої війни. Ми робимо все, щоб допомогти Україні, в тому числі і своїми розробками, які маємо на меті модернізувати та використовувати у підготовці українських військових. Це робить їх надзвичайно привабливими для західних партнерів. Чи мають українські розробки можливість самореалізації на ринку США? Так, мають, оскільки вони конкурентні у технічності, практичності, якості та вартості”, – пояснює підприємець.
На думку Катерина Михалко, виконавчої директорки Технологічних Сил України, приватні виробники озброєнь повинні мати можливість експорту, адже наявні обмеження змушують бізнес релокуватися, що призводить до того, що частка defense-tech у загальному експорту ІТ зменшується.
“Наші дані галузі показують, що 85% опитаних зброярів вже релокувались або планують це зробити. До першої п’ятірки країн, які виробники розглядають для релокації, — Польща, Чехія, США, Словаччина та Естонія, – каже очільниця ТСУ. – Лише за минулий рік обсяг невикористаного експортного потенціалу — $2 мільярди. Йдеться про обсяги озброєння та військової техніки, які компанії-члени ТСУ мали спроможності виготовити, але ця техніка не була законтрактована державою. Якби ці валютні надходження надійшли до державного бюджету, це мало б позитивний ефект на економічну спроможність України. А оборонні компанії отримали б ресурси для розвитку інновацій, створення ефективнішої продукції військовим та технологічних перегонів з ворогом”.
За її словами, миттєвих результатів чекати не слід: для того, щоб українські виробники могли налагодити зв’язки з міжнародними партнерами, потрібен не один рік. А для успішної експансії українського військового технологічного експорту потрібно відповідати стандартам країн-союзників, розумітися на особливостях локального законодавства у цих країнах, вміти вести перемовини з партнерами і пропонувати рішення.
“Але якщо сьогодні не відкрити експорт, за два-три роки Україна втратить цей час для напрацювання зв’язку. Ще й тоді, коли країна-агресор активно готується до експорту російських БПЛА та планує повернути втрачену частку світового ринку озброєння”, – наполягає вона.
Загалом, для “військового ІТ” вади та переваги України як локації ті ж, що й для цивільного ІТ, тільки ставки вищі (бо за цивільними не полюють росіяни). Що не дивно, адже саме з ІТ-галузі новий український ВПК переважно й “виріс”. Звісно, є значна частка компаній, задіяних у виробництві бронетехніки, снарядів, гармат та іншої традиційної зброї, але з точки зору масштабування саме дрони, РЕБ, софт до них та суміжні технології “інформаційного поля бою” демонструють найбільшу динамку після 2022 року.
“Ключова перевага України — це досвід технологічної війни, яку ми змушені вести через агресію росії. Після повномасштабного вторгнення у нашій державі з’явилась ціла галузь виробників, які пропонують інноваційні рішення, що вже змінили спосіб ведення війни. Країнам-партнерам і союзниками такий досвід безумовно цікавий. Наші члени регулярно отримують запити про можливу співпрацю від країн-НАТО, – розповідає Катерина Михалко. – Європа вже розуміє, що триває найбільша криза безпеки, і змінює підходи до своєї готовності до загроз та переозброюється, про що говорить і нова “Біла книга європейської оборони” та План “Переозброєння Європи/Готовність 2030″. Вона серед іншого передбачає інтеграцію українського ВПК у європейський. І українським виробникам вже треба до цього готуватися”.
А ось щодо політичних складнощів між Україною та США, вона зберігає оптимізм, й сподівається, що ми зможемо скористатися цим “історичним шансом” собі на користь.
“Якщо говорити про відносини США та України, то зараз ми бачимо історичний шанс змінити відносини, в яких Україна не просто реципієнт допомоги, а сильний партнер, якому є що запропонувати”, – сподівається на краще виконавча директорка Технологічних Сил України.
Трансформація світової торгівлі й технологічної галузі на тлі “митних війн” несе українцям не лише ризики, але й можливості посили свої позиції на ринках США та Заходу загалом. І не лише з ІТ-послугами, але й з власним продуктом. Але тепер це буде все частіше військовий ІТ-продукт.
Однак, на тлі як внутрішніх українських обмежень, так і курсу американської адміністрації на перенесення закордонних технологічних компаній до США, варто очікувати ще більших темпів релокації ІТ-компаній з України. Що неминуче негативно вплине на статистику вітчизняної ІТ-галузі, як у цивільному, так і у військовому сегментах. І з цим потрібно щось робити саме в Україні.
