Кількість доларових мільйонерів в Африці може збільшитися на 65% протягом найближчих десяти років, випливає з «Звіту про добробут Африки 2025», підготовленого Henley & Partners спільно з New World Wealth. Автори пов'язують прогноз із відновленням зростання та перетіканням капіталу в нові приватні сектори.
Скільки мільйонерів в Африці
За даними дослідження, сьогодні на континенті налічується 25 мільярдерів, 348 центимільйонерів і 122,5 тисяч мільйонерів, що різко контрастує з кінцем XX століття, коли мільярдерів були одиниці, а багато економіки переживали хронічну кризу.
Економіка країн на південь від Сахари додасть 3,7% у 2025 році та 4,1% у 2026-му, випереджаючи розвинені ринки, пишуть автори звіту.
«Поєднання сталого зростання і збільшення кількості заможних приватних осіб робить Африку помітним гравцем на глобальному ринку капіталу, що формується», — говорить Домінік Волек, Henley & Partners.
За його словами, інвестиційна міграція в Африці зараз працює в обидві сторони: африканські інвестори шукають більше можливостей для глобальної мобільності та диверсифікації, а міжнародні інвестори все частіше розглядають Африку як стратегічний напрямок для довгострокового та стабільного розміщення капіталу.
У регіональному плані картина вкрай нерівномірна. ПАР, за даними H&P, концентрує 34% африканських мільйонерів (41 100 осіб) — стільки ж, скільки Єгипет (14 800), Марокко (7 500), Нігерія (7 200) та Кенія (6 800) разом. Ці «топ-5» акумулюють 63% усіх мільйонерів та 88% мільярдерів континенту.
За десятиліття найшвидше зростав Маврикій (+63%) — на тлі політичної стабільності, податкової архітектури та програм ВНЖ за інвестиції; також у лідерах Руанда (+48%) та Марокко (+40%). В аутсайдерах — Нігерія (-47%), Ангола (-36%), Алжир (-23%).
Міста підтверджують тренд концентрації багатства. Йоганнесбург залишається № 1 за кількістю мільйонерів (11 700), спираючись на бізнес-кластер Сендтон, Кейптаун — другий (8 500) та лідер за центимільйонерами (35). Каїр — третій (6800) з найбільшою концентрацією мільярдерів (5), Найробі — четвертий (4200), акумулюючи майже половину приватного капіталу Кенії.
За словами Ендрю Амоїлса, керівника дослідницького відділу New World Wealth, найближчими роками зростання кількості мільйонерів в Африці, як і раніше, очолюватиметься такими «локаціями стилю життя», як Вейл-Коуст, Кейп-Вайнлендс та Марракеш.
«Основними галузями, які стимулюватимуть це зростання, стануть фінтех, екотуризм, розробка програмного забезпечення, зелені технології, електронна комерція, видобуток рідкісних металів, охорона здоров'я, біотехнології, медіа, індустрія розваг та управління капіталом», — вважає експерт.
Однак обмежень континенту не менше, ніж можливостей. Серед них політичні розколи, збої управління, а також мобільність капіталу та людей.
Так, владою США запроваджено високі тарифи, скорочено фінансування USAID, запущено депортації засуджених, а заборони на поїздки та візові обмеження, як очікується, буде розширено до 26 країн, що фактично обмежить доступ до США приблизно для двох третин із 54 африканських держав.
«Це одне з наймасштабніших обмежень мобільності в новітній історії», — йдеться у звіті.
У Європі, за даними Global Mobility Report 2025, фіксується системна дискримінація: у середньому по світу відхиляється одна із шести заявок на шенгенську візу, серед африканців — одна з двох, і цей показник більш ніж подвоївся за десятиліття. У відповідь заможні сім'ї переходять до стратегії глобального позиціонування: диверсифікують податкові та правові юрисдикції, відкривають доступ дітям до міжнародної освіти та страхують активи через альтернативні ВНП та громадянства.
Henley & Partners відзначає сплеск попиту з боку клієнтів з Африки: за 18 місяців компанія опрацювала заявки інвесторів із 23 африканських країн (проти 12 у 2020-му), а запити на програми інвестиційної міграції у 2024 році зросли на 50%.
У топнапрямках — «золотий ВНЖ» Португалії, громадянство Гренади та Антигуа та Барбуди, а також ВНЖ Латвії. У зворотному напрямку Маврикій, Єгипет і Сан-Томе та Прінсіпі використовують програми інвестиційної міграції для залучення довгострокового іноземного капіталу без збільшення державного боргу.
«Зростання кількості мільйонерів — і сигнал, і виклик: чи зможе континент перетворити приватне багатство на широку економічну трансформацію», — резюмує Жан Поль Фабрі, головний економіст Henley & Partners.
